Спроби модернізації Османської імперії та Персії (Ірану)
Очікувані результати
Після уроку учні зможуть:
• розпізнавати на карті країни Сходу та Африки, колоніальні володіння і сфери впливу колоніальних держав;
• пояснювати причини та сутність Молодотурецької, Іранської революцій;
• визначати наслідки боротьби за перерозподіл світу, зміст процесу «пробудження Азії»;
• висловлювати судження щодо діяльності молодотурків;
• називати дати Молодотурецької революції;
• пояснювати і застосовувати поняття: «пробудження Азії», «молодотурки».
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: комп'ютер або ноутбук, мультимедійний проектор та екран (мультимедійний комплекс), підручник, атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
Повідомлення теми та завдань уроку.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Тести
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
А «Сто днів реформ»;
Б Поразка «Боксерського повстання»;
В Друга опіумна війна;
Г Початок Тайпінського повстання;
Д Перша опіумна війна.
Відповідь: Д, Г, В, А, Б.
2. Відновіть хронологічну послідовність подій.
А Селянська війна тайпінів;
Б І «опіумна війна»;
В II «опіумна війна»;
Г проголошення Хун Сюцюаня імператором Тайпінської держави.
Відповідь: Б, А, Г, В.
3. Позначте чинники, які сприяли зростанню соціальної напруженості.
А Зростання населення і нестача посівних площ (землі);
Б підрив традиційних засад;
В бідність та убозтво народу;
Г сваволя і здирство урядовців;
Д спроби здійснити модернізацію країни за європейським зразком.
Відповідь: А, В, Г.
Робота з історичною картою та атласом
• Покажіть на карті:
1) територію Китаю в другій половині XIX ст.;
2) територію, яку контролювали повстанці-тайпіни;
3) динаміку розвитку «Боксерського повстання».
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда
1. Охарактеризуйте Цінську монархію в Китаї.
2. Чому політика самоізоляції не могла відвернути проникнення іноземців до Китаю?
3. Проаналізуйте ідеологію тайпінів. Чому, на вашу думку, вони вважали європейців-християн своїми «братами»?
4. Порівняйте сипайське повстання в Індії з тайпінським повстанням в Китаї. Чи мали вони спільні ознаки?
5. Визначте особливості розвитку Османської імперії протягом першої половини XIX століття.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Османська імперія на рубежі ХІХ-ХХ ст.
Робота з терміном
• Період Танзимату (від араб, танзім — «порядок», «пристрій»; іноді додається епітет хайрійе — «добродійний») — це час з 1839 до 1876 рр., коли за правління Абдул Меджіда і Абдул-Азіза в Туреччині були проведені реформи, які запроваджували в імперії новітню призовну армію, банківську систему, пошту і телеграф, світське законодавство, заводи та гільдії, поділ імперії на Вілаєти, а також прийнято карний кодекс (1840 р.), торговий кодекс, статут торгового судочинства (1860) та першу османську Конституцію 1876 року.
Учитель. Кримська війна 1853-1856 років негативно вплинула на економіку та соціальне становище Османської імперії. Російська імперія, утримавши Крим, примусила 200 тисяч кримських татар, а також 500-700 тисяч черкесів переселитись до Балкан і Османської імперії. Одночасно з цим християнське населення імперії почало поступово витісняти мусульман з освіти та торгівлі. Прагнення султана Абдул-Гаміда II встановити панісламську ідеологію вилилися у християнські бунти, які спричинили масові вбивства вірмен та інших християн у 1894-1896 роках.
Дунайські князівства 1861 р. об’єдналися в одну державу Об’єднане князівство Волощини і Молдови, а в Сербії дружні Османській імперії Карагеоргіевичі були скинуті і замінені дружніми Росії Обреновичами.
1867 р. Османська імперія була змушена вивести з Сербії свої гарнізони.
Протягом царювання Абдул-Меджіда були покращені дороги, побудовано безліч мостів, проведено декілька телеграфних ліній, пошта була організована за європейським зразком.
Після смерті Аали-паші великі візири почали знову змінюватися з надзвичайною швидкістю. Крім гаремних інтриг, для цього була ще одна причина: при дворі султана боролися дві партії — англійська і російська, що діяли за вказівками послів Англії і Росії. Російським послом у Константинополі 1864-1877 р. був граф Ігнатьєв, який мав безперечні стосунки з незадоволеними в імперії, обіцяючи їм російське заступництво. Разом з тим він мав великий вплив на султана, переконуючи його в дружбі Росії і обіцяючи сприяння в задуманій султаном зміні порядку престолонаслідування не до старшого в роду, як було раніше, а від батька до сина, оскільки султанові дуже хотілося передати престол своєму синові Юсуфу Ізедіну.
У грудні 1876 року Великий візир Мидхад-паша, що був лібералом і англофілом та главою младотурецької партії, бажаючи зробити Османську імперію країною європейською, розробив конституцію і примусив султана Абдул-Гаміда підписати і опублікувати її (23 грудня 1876 р.).
Робота зі схемою
Учитель пояснює матеріал учням, користуючись нижченаведеною схемою. (Див. на с. 186)
Учитель. Лише 7 березня 1877 р. була відкрита перша парламентська сесії, а за два дні до цього, 5 березня, унаслідок палацових інтриг Мідхад був повалений і заарештований. Парламент був відкритий тронною промовою, але через декілька днів був розігнаний. Були проведені нові вибори, нова сесія виявилася такою самою короткою, і потім без формальної відміни конституції, навіть без формального розпуску парламенту він більш не збирався.
1876 року османські башибузуки жорстоко придушили болгарське повстання, що спровокувало Російсько-турецьку війну, яка тривала з квітня 1877 і до лютого 1878 років.
Війна закінчилася поразкою імперії та визнанням автономії Болгарії й незалежності Румунії, Сербії і Чорногорії згідно з Сан-Стефанським миром та Берлінським трактатом (13 червня — 13 липня 1878 р.). Східна Румунія стала автономною провінцією, що 1885 р. об’єдналася з Болгарією. Сербія, Чорногорія і Греція отримали територіальні прирости. В Азії Росія отримала Каре, Ардаган, Батум. Османська імперія повинна була сплатити Росії контрибуцію у 800 мільйонів франків.
Користуючись слабкістю Османської імперії, Австро-Угорщина 1878 року захопила Боснію-Герцеговину та Новий Пазар. Одночасно з цим Велика Британія, що виступала за збереження османського впливу на Балканах, того самого року окупувала Кіпр, а 1882 року — Єгипетський хедиват, автономію в складі Османської імперії.
Наприкінці XIX століття почався деякий економічний підйом країни, поліпшенням міжнародного стану Османської імперії. Утім, це не завадило частим повстанням і бунтам, як на Криті 1889 та 1896-1897 рр. та у Вірменії 1894 р. Повстанці вимагали реорганізації поліції так, щоб вона складалася не лише з мусульман і протегувала не лише мусульманам, нової організації судів тощо. Султан відкинув ці вимоги і придушив повстання.
Молодотурецька революція 1908 року
Учитель. 1899 року курсанти військового училища в Стамбулі створили таємне товариство «Єднання і прогрес». В еміграції виникла інша організація на чолі з Ахмедом Резою. Обидва угруповання об’єднували в основному молоду турецьку інтелігенцію (звідси й назва — молодотурки).
Перед собою вони поставили мету — відновити Конституцію 1876 р. і провести деякі реформи, модернізувавши суспільство за європейським зразком. Єдине, що спричиняло розбіжності серед учасників руху, — національне питання. Група Ахмеда Рези обстоювала Ідею «османізму» — збереження Імперії. Інша група наполягала на децентралізації імперії та визнанні автономії за нетурецькими народами.
Робота з історичним терміном
• Молодотурки — політичний рух в Османській імперії, який мав за мету систематичну політичну, військову та економічну модернізацію країни, що перебувала на той час у стані деградації й розпаду.
Учитель. 1907 року в Парижі на з’їзді різних молодотурецьких груп було ухвалено рішення про підготовку повстання. Воно почалося 3 липня 1908 р. виступом армійських підрозділів у Македонії.
Султан поспішив оприлюднити своє рішення про відновлення конституції. «Діти мої, — проголошував він, — я завжди був прихильником конституції. У тому, що конституція спізнилася, винні мої дурні радники. Клянуся короною і мечем, що захищатиму конституцію».
Повсталі війська вступили до Стамбула. Вони повалили султана Абдул-Гаміда II, і на трон зійшов Мехмед II. Однак після цього монархія в Османський імперії почала носити формальний характер. Молодотурки проводили свою політику непослідовно і занадто обережно.
За час свого правління до 1918 р. вони так і не виконали обіцянок провести модернізацію країни і звільнитися від європейського економічного засилля та політичної залежності.
Молодотурки спромоглися ліквідувати найбільш варварські методи управління, започаткувати парламентські та конституційні норми. Щоправда, самі вони їх неодноразово порушували.
Прагнення зберегти імперію зумовило консервативний характер реформ. У внутрішній політиці утверджувалась ідеологія пантюркізму — створення й панування єдиної турецької нації. Це спричинило нові хвилі антитурецьких настроїв у поневолених народів. Спроба накинути пантюркізм силою вилилась у криваві погроми вірменського та грецького населення, повстання арабів та Балканські війни.
В економічній сфері молодотурки відважилися на незначні реформи лише напередодні Першої світової війни (було обмежено позаекономічні форми експлуатації селян, введено протекціоністські закони).
Це дало змогу султанові, який заручився підтримкою духівництва, 13 квітня 1909 р. вчинити заколот із вимогами відродити шаріат, скасувати конституцію, відновити владу султана.
1912 року Італія захопила османську Триполітанію і Киренаїку (Лівія). У Першій балканській війні 1912-1913 років імперія втратила переважну більшість своїх європейських володінь: Албанію, Македонію, північ Греції. Проте 1913 року османам удалося відвоювати невелику частину земель Болгарії в ході Другої Балканської війни.
У січні 1913 року установився тріумвірат Енвера, Талаатаі Джемалі. Заслабла Османська імперія спробувала спертися на допомогу Німеччини. Це втягнуло її в Першу світову війну 1914-1918 років, що закінчилася поразкою Центральних держав.
Отже, революція 1908 р. не виконала основного свого завдання: здійснення модернізації Османської імперії. Це пояснюється особливістю структури турецького суспільства, де турки були панівною нацією, а будь-яка модернізація призвела б до втрати ними цієї ролі та до розпаду імперії, що згодом і сталося.
Особливості розвитку Ірану на рубежі ХІХ-ХХ століть
Учитель. За період правління нащадків ага Мохаммада, таких як Фатх Алі-шах (1798-1834), Мохаммад-шах (1834-1848), Насер ед-Дін-шах (1848-1896), Мозаффар ед-Дін-шах (1896-1907), Мохаммад Алі-шах (1907-1909) і Ахмад-шах (1909-1925) Іран поступово втрачав територію на користь сусідніх держав, потрапляючи під тиск європейських держав, особливо царської Росії і Британської імперії.
За правління Фатха Алі перси, претендуючи на внутрішні області Кавказу (Азербайджан, Грузію, Вірменію і Дагестан), були втягнуті росіянами в тривалу боротьбу, яка закінчилася Гулістанським (1813 р.) і Туркаманчайським (1828 р.) договорами, за якими Іран був вимушений поступитися вищеназваними кавказькими землями. Під впливом Російської імперії перебувала північна частина країни разом зі столицею Тегераном.
Герат, рисова долина на Геріруд, будучи частиною древньої перської імперії, була захоплена афганцями. Кампанії з повернення цієї землі закінчилися англійською інтервенцією в Афганістан і визнанням Іраном незалежності Афганістану 1857 року.
Велика Британія панувала в районі Перської затоки, тримаючи там свій військово-морський флот.
Процес перетворення Ірану на напівколонію супроводжувався руйнацією традиційних структур і посиленням визискування населення. Рівень життя іранців знижувався. На зламі ХІХ-ХХ ст. у країні різко загострилася продовольча проблема. Це спричинило голодні бунти (1900, 1901, 1903 рр.).
Відкриття нафти на початку XX ст. посилило суперництво Великої Британії і Росії за вплив у регіоні. Наприкінці XIX ст. в суперництво за вплив в Ірані втрутилася й Німеччина, а на початку XX ст. — США. У той час зародився конституційний рух. Основний закон був прийнятий парламентом (меджлісом) і затверджений шахом 1906 року. Тим часом англо-російське суперництво продовжувалося і 1907 року вилилося в англо-російську угоду (анульована після Першої світової війни), яка розділила Іран на сфери впливу.
Революція 1905-1911 рр. в Ірані
Учитель. 1905 р. розпочалася революція — одна з перших в Азії. До її причин слід віднести панування деспотичного режиму Каджарської династії, гноблення з боку іноземного капіталу — насамперед англійського та російського. Значним був також вплив російської революції 1905 р.
Революція розпочалася наприкінці 1905 р. масовими демонстраціями в Тегерані, Ширазі, Мешхеді та інших містах.
Робота з історичною картою та атласом
• Показати на карті основні місця, де розгортались повстання в Ірані, що переросли в революцію.
Учитель. Було висунуто вимоги проведення радикальних реформ, зокрема скликання меджлісу (парламенту) і прийняття конституції. Особливого піднесення революційні виступи набули в червні-липні 1906 р. 5 серпня 1906 р. наляканий шах видав указ про запровадження конституційного режиму.
7 жовтня відкрився перший іранський меджліс. Він прийняв Основний закон (першу частину іранської конституції). Влада шаха обмежувалася, парламент закріпив за собою право затверджувати всі закони та бюджет, концесії, іноземні позики, угоди з іншими державами. Через рік, 7 жовтня 1907 р., шах затвердив доповнення до Основного закону, де було проголошено рівність громадян перед законом, недоторканність особи та власності, свобода слова, друку тощо. Запроваджували принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки. Врешті-решт, іранський шах залишився лише головою виконавчої влади.
Водночас відбувалися революційні зміни по всій країні. В іранських містах з’явилися революційні організації — енджумени. Посилився рух моджахедів — борців за віру і справедливість, з-поміж яких вирізнялася радикально налаштована молодь — федаїни.
У серпні 1907 р. Російська імперія та Велика Британія уклали угоду про розмежування сфер впливу в Ірані, щоб поглибити революцію. Однак у червні 1908 р., скориставшись зі спаду революції, Мохаммед Алі-шах, спираючись на іранську козачу бригаду під командуванням російського полковника Ляхова, вчинив переворот і розігнав меджліс.
У таких умовах центр революційної боротьби перемістився на північ країни. 1908-1909 рр. вибухнуло повстання в Іранському Азербайджані (Тебрізьке повстання). 1909 р. спалахнуло антишахське повстання в Бахтіарії та Гіляні. Збройні загони повстанців — федаїв, підтримані бахтіарськими ханами, у липні 1909 р. вступили до Тегерана. Шаха було скинуто і оголошено про відновлення конституції. Новий шах Ахмед скликав новий меджліс, який продовжив революційні перетворення. Зробити це було нелегко. Фінансова система країни, як і вся економіка, за роки революції розвалилася. Не бажаючи звертатися за допомогою до Росії та Англії, Іран запросив американського фінансового радника М. Шустера. Успішна діяльність радника занепокоїла Росію та Англію, які боялись укріплення режиму, встановленого революцією. Після невдалих спроб усунути Шустера дипломатичними методами Росія та Англія перейшли до відкритого збройного втручання.
Зусиллями інших держав Іранську революцію було придушено. Меджліс розігнано, загони федаїв ліквідовано. Іран визнав англо-російську угоду.
Утім, завдяки прийняттю Конституції, Іран почав перетворюватись на конституційну монархію. Революція сприяла піднесенню національно-визвольного руху в Азії на початку XX ст. та «пробудженню Азії».
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
Завдання
1. Визначте, чому в Туреччині та Ірані реформи не принесли бажаних результатів.
2. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище Туреччини наприкінці XIX ст.
3. Порівняйте його з розвитком Китаю в цей час.
4. Назвіть головні особливості розвитку Ірану на рубежі ХІХ-ХХ ст.
5. Складіть перелік нововведень у Туреччині.
6. Розкажіть про молодотурецьку революцію 1908 р. та її наслідки.
7. Які реформи здійснили молодотурки?
8. Визначте головні причини революції в Ірані.
9. Розкажіть про перебіг подій іранської революції та її наслідки.
10. Яку роль у придушенні революції відіграли Росія та Англія?
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.
3. Підготуватись до практичної роботи № 4 «Британське володарювання в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів».
4. Підготувати повідомлення про життя і діяльність Могандаса Карамчанда Ганді.
Немає коментарів:
Дописати коментар