Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма
§ 59. Утворення осередків Другої світової війни. Формування «осі Берлін—Рим—Токіо»
МЕТА
• визначати причини появи осередків Другої світової війни
• характеризувати зміст міжнародних відносин у першій половині 1930-х рр.
• розповідати про дії держав-агресорів
ДАТИ
1931—1932 рр. — окупація Японією Маньчжурії
1933 р. — вихід Японії та Німеччини з Ліги Націй
1933 р. — встановлення дипломатичних відносин між США та СРСР
1934 р. — прийняття СРСР до Ліги Націй
1935 р. — англо-німецька морська угода
1935 р. — укладення франко-радянського і радянсько-чехословацького договорів
1935—1936 рр. — агресія Італії проти Ефіопії
1936—1939 рр. — громадянська війна в Іспанії
25 листопада 1936 р. — укладення Німеччиною та Японією Антикомінтернівського пакту
6 листопада 1937 р. — приєднання Італії до Антикомінтернівського пакту. Створення «осі Берлін—Рим—Токіо»
Світова економічна криза загострила міжнародні відносини та призвела до появи осередків нової війни. На відміну від Першої світової війни, у 1930-ті рр. війни прагнули лише кілька держав. Це робило можливим усунути загрозу війни в разі спільних дій усього співтовариства.
На початку 1930-х рр. навряд чи хто з тогочасних політиків наважився б стверджувати, що до кінця десятиліття може спалахнути нова світова війна. У першу чергу їх непокоїли питання, як можна пом’якшити наслідки кризи. Перш за все вони вважали, що необхідно зменшити військові витрати (це передбачалося шляхом скорочення озброєнь та армій або створення спеціальної системи міжнародної безпеки для полегшення фінансового тягаря репарацій і боргів).
У січні 1930 р. у Лондоні відкрилася міжнародна конференція з обмеження морських озброєнь. На ній було здійснено спробу поширити умови Договору п’яти держав на інші класи бойових кораблів: крейсери, есмінці, підводні човни. У повному обсязі питання розв’язати не вдалося: Франція та Італія відмовилися підписати угоду. США, Англія, Японія домовилися щодо крейсерів та есмінців дотримуватися співвідношення 5 : 5 : 3. Щодо підводних човнів запроваджувався принцип рівності флотів.
У лютому 1932 р. в Женеві відкрилася конференція із роззброєння. Із самого початку з’ясувалося, що кожна велика держава думала не про роззброєння, а про отримання односторонньої вигоди. Конференція закінчилася нічим.
У 1931 р. США запропонували на один рік оголосити мораторій (відстрочку) із виплати боргів і репарацій. Ця пропозиція була прийнята. У 1932 р. вирішили взагалі ліквідувати репараційні зобов’язання Німеччини. Країни-боржники, зі свого боку, просто припинили сплачувати борги США. Здавалося, що був створений прецедент колективних дій перед спільною загрозою.
Проте майже одночасно США ввели високі митні податки, а Велика Британія відмовилася від «золотого стандарту». Цими діями вони спровокували митні й валютні «війни», що дезорганізувало світову торгівлю і ще більше поглибило кризу.
Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на сусіда. У результаті зросло економічне суперництво та зменшилася можливість чинити спільний опір перед загрозою війни.
Тим часом активізувалися держави, які були готові йти на злам існуючої системи міжнародних відносин і встановлення своєї гегемонії у світі.
Перший осередок війни виник на Далекому Сході. Восени 1931 р. японські війська окупували територію Маньчжурії — важливу в стратегічному й економічному відношенні частину Китаю. Напад стався після провокаційного вибуху, влаштованого Японією на залізниці неподалік Мукдена. Китай обмежився поданням скарги до Ліги Націй.
• Німецька карикатура на Версальську систему
Які наслідки Версальського договору відображає карикатура?
Позиції сторін на Лондонській конференції щодо роззброєння
Франція вважала, що вирішенню питання про роззброєння має передувати створення міжнародної армії під зверхністю Ліги Націй. Її основний противник Німеччина вимагала усунення всіх обмежень Версальського договору. Англію насамперед цікавили проблеми ліквідації підводних човнів і хімічної зброї. США виступали за скорочення сухопутних сил. СРСР вимагав поставити на порядок денний конференції питання про загальне або пропорційно поступове роззброєння. Італія пропонувала спочатку на рік ввести мораторій на нарощування озброєння. Японія вимагала визнання її особливої ролі на Далекому Сході і в басейні Тихого океану.
На загарбаній території японський уряд у 1932 р. створив маріонеткову державу Маньчжоу-Го, призначивши її правителем останнього китайського імператора Пу І. Виправдовуючи агресію, Японія заявляла про загрозу проникнення СРСР у цей регіон і як приклад наводила китайсько-радянський конфлікт 1929 р. і підтримку Радянським Союзом китайських комуністів.
Дії Японії спонукали світове товариство вжити відповідних заходів. Ліга Націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська й передати Маньчжурію під міжнародний контроль. Проте Японія не була засуджена як агресор. Рада Ліги Націй заявила, що Маньчжурія є невід’ємною частиною Китаю, і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок санкції проти Японії не були запроваджені. США та Англія домоглися укладення між Японією і Китаєм компромісного миру: Японія виводить свої війська із Шанхаю, який вона захопила напередодні, а Китай визнає Маньчжоу-Го. Уперше у світі агресія країни залишилася безкарною.
У 1937 р. Японія розв’язала вже відкриту війну проти Китаю, завоювавши його найбільш розвинені райони. Так, для Китаю Друга світова війна почалася вже в 1937 р.
У 1935 р. цим скористалася Італія. Вона вважала себе обділеною за результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких планів, до яких належали й наміри завоювання Ефіопії.
3 жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіацією і танками, вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила завзятий опір. Проте сили були нерівними. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх членів організації застосувати до неї економічні санкції. США й Велика Британія заявили про нейтралітет і відмовилися постачати Ефіопії сучасну військову техніку. Тим самим жертва й агресор були поставлені на один рівень.
• Імператор Маньчжоу-Го Пу І
Зі спогадів імператора Маньчжоу-Го Пу І
У серпні 1932 р. було оформлено таємну угоду між Японією і Маньчжоу-Го. Основним змістом її було таке: охорона державної безпеки і громадського порядку в Маньчжоу-Го повністю покладається на Японію, вона контролюватиме залізниці, порти, водні й повітряні шляхи. Японія має право проводити розвідку надр і будувати копальні (шахти), японці можуть призначатися на посади в Маньчжоу-Го, Японія має право переселяти в Маньчжоу-Го японців. Японія прислала свого посла в Маньчжоу-Го, саме він став справжнім правителем цієї території, справжнім імператором Маньчжоу-Го.
У травні 1932 р. на північний схід прибула комісія Ліги Націй для дослідження так званого маньчжурського питання. З травня відбулася моя зустріч із членами комісії, яка тривала не більш як півтори години. На ній мені поставили два питання: як я прибув на північний схід і як було засновано Маньчжоу-Го. Я слухняно став говорити те, що мені було наказано. Члени комісії кивали головами, посміхалися і більше нічого не питали. Потім разом сфотографувалися, випили шампанського і побажали один одному здоров’я. Комісія поїхала.
Комісія заявила, що вона розуміє, чому Японія вважає Маньчжурію життєво важливою лінією. Вона не раз підкреслювала, що поважає інтереси Японії на північному сході Китаю, і навіть розглядала події 1931 р. як акт самозахисту Японії.
Із початку 1933 р., після виходу з Ліги Націй, Японія почала ще більш відкрито збільшувати свою армію й розширювати свою підготовку до війни. Особливо посилилися її приготування до захоплення всієї території Китаю та зміцнення тилу.
1. Про які події згадує Пу І? 2. Як він оцінює дії Японії щодо Китаю? 3. Як автор описує дії комісії Ліги Націй? Спробуйте пояснити таку позицію Ліги Націй. 4. Яке місце описані події посідають у розвитку міжнародних відносин 1930-х рр.?
• Італійська армія в Ефіопії. 1935 р.
У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Народ Ефіопії розпочав партизанську боротьбу проти агресорів, яка завершилася в 1941 р. звільненням країни за підтримки Англії.
Після приходу до влади А. Гітлера Німеччина приєдналася до групи держав-агресорів. До 1933 р. становище Німеччини в межах Версальської системи було значно полегшено. Вона припинила сплачувати репарації. На переговорах щодо роззброєння в 1932 р. їй було обіцяно рівноправність в озброєнні. Навіть обговорювалося питання про повернення Німеччині колоній.
Перегляд умов Версальського договору для А. Гітлера був лише першим кроком на шляху до світового панування. Наступним мало стати об’єднання всього німецького народу в одній державі. Це передбачало приєднання Австрії, населених німцями районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Польщі та Литви. Далі планувалося завоювання «життєвого простору» на сході. Заволодівши сировинними й аграрними ресурсами Східної Європи, Німеччина, на думку А. Гітлера, могла здобути перемогу в боротьбі за світове панування.
Кожен із визначених А. Гітлером кроків означав шлях до повної ліквідації Версальської системи і докорінну зміну міжнародних відносин. Це був шлях до війни.
Свідченням рішучих намірів А. Гітлера став вихід Німеччини з Ліги Націй у жовтні 1933 р. і здійснена у 1934 р. невдала спроба приєднати Австрію.
Переломним став 1935 р. Після виплати Францією компенсації за вугільні шахти земля Саар унаслідок плебісциту відійшла до Німеччини. Також Німеччина відмовилася від статей Версальського договору, які забороняли їй мати військову авіацію, оголосила про запровадження загальної військової повинності й формування армії із 36 дивізій. Між Великою Британією та Німеччиною в 1935 р. було укладено військово-морську угоду. За цією угодою Німеччині було дозволено мати флот більший, ніж французький. Угода була вже двостороннім порушенням Версальської системи.
Такий розвиток подій занепокоїв найближчих сусідів Німеччини. Європейська дипломатія почала активно обговорювати ідею створення системи колективної безпеки із залученням СРСР. У 1934 р. СРСР було прийнято до Ліги Націй. У травні 1935 р. СРСР та Франція уклали угоду про взаємодопомогу. Аналогічний договір було укладено між СРСР та ЧСР. За їхніми умовами сторони були зобов’язані надавати одна одній допомогу. Проте ратифікацію цього договору Франція відкладала, використовуючи сам факт підписання угоди як засіб тиску на Німеччину. На Заході ще панували антирадянські настрої. Зрозумівши це, А. Гітлер наважився на більш рішучі дії: у березні 1936 р. німецькі війська були введені в Рейнську демілітаризовану зону. Ні Англія, ні Франція, ні Ліга Націй не застосували передбачених у цьому випадку заходів.
• Виступ імператора Ефіопії Хайле Селассія, у якому він звернувся до Ліги Націй по допомогу. Проте більшість членів організації навіть не побажала слухати його. 1935 р.
Чим була зумовлена така реакція членів Ліги Націй?
• Шлях А. Гітлера до світового панування
• Виникнення осередків війни в Європі
• Німецька армія вступає в Рейнську демілітаризовану зону. 1936 р.
Демілітаризована зона — визначена міжнародною угодою територія, де заборонено тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.
У Німеччині йшла відкрита підготовка до війни. Таким чином, створена після Першої світової війни система колективної безпеки була ліквідована.
Спільні загарбницькі інтереси Японії, Італії, Німеччини швидко зблизили їх. Комуністи на VII конгресі Комінтерну в Москві в 1935 р. оголосили Німеччину, Італію та Японію підпалювачами війни й головними ворогами робітничого класу. 25 листопада 1936 р. Німеччина та Японія підписали Антикомінтернівський пакт, а 6 листопада 1937 р. до нього приєдналася Італія. Утворилася «вісь Берлін—Рим—Токіо».
Німеччина й Італія активно координували свою політику та спільно провели низку міжнародних акцій. У 1936 р. вони підтримали заколот націоналістів в Іспанії, який привів у 1939 р. до влади Ф. Франко.
Гірше розвивалися відносини Німеччини та Японії. Вони ускладнювалися тим, що Японія захопила німецькі колонії в Тихому океані та Китаї і не збиралася їх повертати. Німеччина й Італія під час японської агресії 1937 р. проти Китаю продавали зброю китайському уряду. Обидві країни прагнули зберегти свободу дій у сфері своїх інтересів.
• Виникнення осередків війни на Далекому Сході
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Як економічна криза 1929—1933 рр. вплинула на розвиток міжнародних відносин? 2. Якими були головні відмінності між передумовами Першої та Другої світових війн? 3. Яку позицію посідали США в умовах загрози війни, що наростала? 4. Доведіть суперечливість зовнішньополітичних інтересів європейських країн та США. 5. Чому конференція щодо роззброєння завершилася провалом? 6. Де виник перший осередок війни й чому саме там? 7. Що дало змогу Німеччині відмовитися від дотримання статей Версальського договору? 8. Який план розробив А. Гітлер для досягнення світового панування? 9. Чому СРСР було прийнято до Ліги Націй? 10. Що зближувало Німеччину, Італію, Японію? 11. Проведіть дискусію за питанням: чому небезпеку нової війни було недооцінено країнами Заходу? 12. Обговоріть у групах: чому не спрацювали механізми запобігання війні, передбачені Версальсько-Вашингтонською системою договорів?
Немає коментарів:
Дописати коментар