ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА 1941-1945 рр.
Окупація України військами Німеччини та її союзників
Союзники Німеччини — Фінляндія, Угорщина, Румунія, Словаччина, Італія.
22 червня 1941 р. — початок Великої Вітчизняної війни.
План “Барбаросса” — воєнна операція проти СРСР. В її основу покладено ідею “блискавичної війни”.
Передбачалося:
швидке просування танкових дивізій німецької армії у глиб території Радянського Союзу;
прорив фронту радянських військ;
їх оточення та знищення;
Україну планувалося захопити вже в перші тижні війни.
На початку війни радянські війська було об’єднано у два фронти — Південно-Західний і Південний під командуванням М. Кирпоноса та І. Тюленєва.
Із суходільними військами взаємодіяли моряки Чорноморського флоту (командувач — адмірал П. С. Октябрський), Дунайська і Пінська військові флотилії.
Причини поразок Червоної армії в початковий період війни
1. Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внутрішньою та авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи.
2. Кращі військові кадри було репресовано. Протягом 1937-1938 рр. було знищено близько 40 тис. командирів і політпрацівників, із них, 1800 генералів. На 1941 р. лише в суходільних військах не вистачало за штатом 66,5 тис. командирів усіх рівнів, а в авіаційних підрозділах — третини.
3. Молоді командири не мали необхідних знань і досвіду ведення війни. До початку війни лише 7% командирів Збройних сил СРСР мали вищу військову освіту, а 37% не пройшли повного курсу навчання навіть у середніх військових навчальних закладах. Із 225 командирів полків жоден не мав вищої спеціальної освіти.
4. У військах панувала система жорсткої централізації управління і суворого підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем.
5. Час, виграний укладанням пакту з Німеччиною про ненапад у 1939 р., не був ефективно використаний для посилення боєздатності Червоної армії, зміцнення воєнної економіки.
6. Радянська військова техніка та озброєння поступалися німецьким. Переозброєння відбувалося вкрай повільно. З великим запізненням почали формуватися механізовані корпуси.
7. Більше половини запасів зброї, боєприпасів, техніки, пального було складовано поблизу кордонів, а тому захоплено або знищено противником у перші дні війни.
8. Було здійснено демонтаж інженерних оборонних споруд на старому радянсько-польському кордоні, але не збудовано нових.
9. Й. Сталін не вірив фактам, які свідчили про готування Німеччини до вторгнення. Під приводом небезпеки спровокувати війну він заборонив привести прикордонні округи у стан бойової готовності.
10. Використання Німеччиною промислових, сировинних, продовольчих і фінансових ресурсів підкорених країн.
11. Неправильне твердження, що радянські війська вестимуть воєнні дії “на ворожій території” та “малою кров’ю”.
12. Переваги першого удару.
13. Розпорошеність сил Червоної армії на кордонах проти Німеччини, Туреччини та Японії. 40 дивізій СРСР був змушений тримати на східному кордоні, де стояла мільйонна Квантунська армія Японії.
14. Міжнародна ізоляція СРСР. Відсутність надійних союзників.
15. Було допущено прорахунки у визначенні напрямку головного удару Німеччини. Головним уважався Південно-Західний, тоді як німці зосередили головні сили на Західному.
Мобілізаційні заходи 1941 р.
1. У низці районів запроваджено воєнний стан, відповідно до якого військові власті дістали надзвичайні повноваження.
2. 7 липня 1941 р. — президія Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У опублікували звернення до українського народу, в якому закликали його дати рішучу відсіч ворожій навалі.
3. Протягом перших трьох місяців війни з областей України до лав армії та флоту пішло 2,5 млн осіб, понад 2 млн працювало на будівництві оборонних споруд, із добровольців формувалися загони народного ополчення.
4. На 1 листопада 1941 р. від населення України до фонду оборони надійшло близько 1 млрд карбованців, багато дорогоцінностей.
5. Одним з найважливіших воєнно-економічних заходів Радянської держави була передплата державної позики. В роки війни сума передплати на державні воєнні позики по Україні склала понад 6 млрд 128 млн крб., а вся сума добровільних і примусових внесків населення у фонд оборони — майже 8 млрд крб.
6. Здійснювалася перебудова народного господарства на воєнний лад.
7. Було збільшено робочий день, вводилися понаднормові роботи.
8. До східних областей РРСФР, середньоазійських республік було евакуйовано понад 550 підприємств, майно багатьох колгоспів і радгоспів, у тому числі 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна, 6 млн голів худоби.
9. Майже половину всіх виробничих потужностей, введених у дію в східних районах СРСР, становило промислове обладнання з України.
10. У глибокий тил було евакуйовано інститути Академії наук, майже 70 вишів, близько 50 театрів. Вивозилися найцінніші пам’ятки матеріальної та духовної культури — картини, рукописи, архіви та ін.
11. В Україні евакуацією заводів, фабрик і колгоспів, культурно-освітніх закладів, державних установ, людей керувала комісія на чолі з заступником голови РНК УРСР Д. Жилою.
12. На схід виїхало понад 3,5 млн робітників, селян і службовців.
13. Все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню.
Знищувалися значні матеріальні цінності під час відступу Червоної армії — промислові об’єкти, харчові запаси, мости, залізниці, затоплювалися шахти.
Було знищено Дніпровську ГЕС, зруйновано частину Бердичева, Києва, Харкова та ін.
14. У той тяжкий час від більшовицької влади страждали невинні люди. Перед своєю втечею сили НКВД знищили близько 15 тис. українських політичних в’язнів, що перебували у в’язницях Львова, Дубна, Золочева, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст.
Окупація України військами Німеччини та її союзників
1. З перших днів війни на західних кордонах України розгорілися кровопролитні бої. Головний удар німці завдали в напрямку Львова і Луцька. У тяжких умовах раптового нападу німецьких військ прикордонники і війська Південно-Західного фронту чинили відчайдушний опір. Героїчно захищалися прикордонні застави:
О. Лопатіна під Сокалем, які 11 днів і ночей відбивали атаки ворога;
О. Кіжеватова у Раві-Руській;
М. Слюсарова у Перемишлі та ін.
У прикордонних битвах гітлерівська Німеччина завдала першої поразки Червоній армії. За короткий час німці захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію.
2. Величезні втрати на початку війни:
протягом першого дня війни на радянських аеродромах було знищено 1200 бойових літаків;
за 3 тижні війни розгромлено 28 радянських дивізій;
у середині липня 1941 р, Південно-Західний фронт утратив 2648 танків із 4200;
в авіаційних частинах до 11 липня 1941 р. залишилося всього 249 літаків;
3,8 млн солдатів і офіцерів загинули або потрапили в полон.
3. 23-29 червня 1941 р. — найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк — Броди — Рівне — Дубно. З обох боків брало участь 2 тис. танків. Війська Південно-Західного фронту втратили в боях і на марші понад 80% бойових машин.
4. 7 (11) липня — 19 вересня 1941 р. — Київська оборонна операція радянських військ.
На початку липня фронт біля Житомира і Новограда-Волинського тимчасово стабілізувався, але через прорахунки радянського командування Південно-Західний фронт потрапив в оточення. Проти нього наступали 40 німецьких дивізій групи армій “Південь”.
Трагічні наслідки для Південно-Західного фронту принесла заборона верховного головнокомандувача залишити напівоточений Київ. Лише 17 вересня Ставка винесла рішення про здачу Києва. Проте було вже пізно — вороже кільце замкнулося. 19 вересня гітлерівці зайняли Київ. Під Києвом було втрачено чотири радянські армії. У полон потрапило 665 тис. радянських солдатів та офіцерів, багато загинуло.
20 вересня 1941 р. у нерівному бою на Полтавщині загинули командувач Південно-Західного фронту М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко та багато інших командирів і рядових бійців. Новим командувачем Південно-Західного фронту призначили С. Тимошенка.
5. 5 серпня — 16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси радянськими військами (наступ німецьких і 18 румунських дивізій).
6. Вересень — жовтень 1941 р. — Донбаська оборонна операція радянських військ, яка закінчилася їх відступом і захопленням ворогом м. Харкова, південно-західної частини Донбасу та його виходом до Ростова-на-Дону.
25 жовтня 1941 р. — німецькі війська захопили м. Харків.
7. 30 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. — оборона Севастополя.
16 листопада 1941 р. — під тиском противника війська 51-ї армії змушені були залишити Крим та евакуюватися на Таманський півострів. Неокупованим залишився лише невеликий клаптик кримської землі з Севастополем.
8. 12 травня 1942 р. — контрнаступ радянських військ у районі Харкова, який закінчився поразкою. Противник оточив три радянські армії, в полон потрапили 240 тис. червоноармійців. Німці знищили або захопили понад 2 тис. гармат і майже 1400 танків.
9. 22 липня 1942 р. радянські війська залишили м. Свердловськ Ворошиловградської області, після чого вся територія України виявилась окупованою німецько-фашистськими військами.
Висновки
1. Перший період радянсько-німецької війни закінчився поразкою радянських військ в Україні та її окупацією.
2. У стратегічних і фронтових оборонних операціях першого періоду війни, які були проведені на території України і Криму, Червона армія втратила понад 2 млн вояків.
3. Попри величезні втрати, фашистський план “блискавичної війни” було зірвано, радянське командування отримало час для зосередження резервів і розроблення планів контрнаступу.
4. Тринадцять місяців замість запланованих кількох тижнів витратив вермахт для загарбання України.
5. Втрата України істотно послабила економічний потенціал Радянського Союзу, адже перед війною УРСР давала 50,5 % загальносоюзного видобутку вугілля;
67,7% — чавуну,
53,7% — сталі,
67,6% — залізної руди,
25,7% — електроенергії,
75% — цукру,
20% —- товарного хліба,
20% — м’яса та ін.
За такої ситуації воєнні операції, проведені на території України як військами агресорів, так і Червоною армією, що чинили опір, мали кровопролитний характер.
Немає коментарів:
Дописати коментар