Тема 2. Ефективна комунікація
Об’єднавшись у групи, розіграйте таку пантоміму.
Уявіть, що ви на екскурсії в далекій країні і, задивившись на культурні пам’ятки, відстали від групи. Ваш телефон залишився в екскурсійному автобусі, тому ви не можете ні з ким зв’язатися. Вам необхідно добратися до місця розташування автобуса, що зупинився біля залізничного вокзалу. Ви не знаєте місцевої мови. Продемонструйте, як би ви спілкувалися з місцевими жителями, щоб отримати необхідну інформацію й добратися до автобуса.
Кожна група показує свою пантоміму.
Обговоріть, як ви намагалися знайти спільну мову з місцевим населенням. Що було спільного в демонстрації пантоміми, а що відмінне? Чи ефективною є така форма спілкування?
§ 16 РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ Й СУСПІЛЬСТВА
Питання для обміркування
Прокоментуйте вислів німецького поета Йоганна Вольфганга фон Ґете «Скільки мов ти знаєш — стільки разів ти людина». На вашу думку, що мав на увазі автор? Чому знання мов є важливим?
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, цінностями й навичками, результатами праці. Спілкування може бути прямим і опосередкованим.
Пряме спілкування відбувається під час безпосередніх контактів між партнерами, наприклад, у дружній розмові, що дає можливість відчути тепло людських стосунків, сприйняти їх найтонші нюанси, які можна передати жестами, поглядом, виразом обличчя. Опосередковане ж спілкування має місце, коли між учасниками спілкування існує просторово-часова дистанція. Це означає, що людина може сприймати інформацію через книги, твори мистецтва про історію та життя людей інших епох і культур.
Прокоментуйте філософські думки
Ну що б, здавалося, слова?
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива, як їх почує!..
Тарас Шевченко, український Пророк
Багато говорити і багато сказати — не одне й те саме.
Софокл, давньогрецький драматург
Уміння вести розмову — це талант.
Стендаль (Анрі-Марі Бейль), французький письменник XIX ст.
Розкіш людського спілкування — одне з найвищих людських благ, але цим благом треба вміти користуватися!
Антуан де Сент-Екзюпері, французький письменник XX ст.
Працюючи в групах, доберіть самостійно два афоризми про спілкування, спробуйте розробити мотиватор, присвячений цій темі.
Можна визначити традиційні форми спілкування, історично вироблені й закріплені в певних звичаях та обрядах різних народів. Зокрема, існує формальне спілкування, яке регламентується усталеними нормами та має стереотипний характер. Сторони такого спілкування виконують певні, заздалегідь визначені ролі: вчитель — учень, керівник — підлеглий, банкір — підприємець... Таке спілкування є офіційним.
Важливе місце належить діловому спілкуванню, успіх якого залежить від рівня довіри між партнерами, їхніх ділових якостей, інтересів і намірів. Ділове спілкування може перерости у дружнє та неформальне. Спілкування органічно вплетене в людську діяльність, відповідає її різним видам і постає як передумова співпраці. Основним засобом спілкування є мова, яка виступає підґрунтям культури, енциклопедією людського досвіду. Рідна мова — це життя народу, нації, це її історична пам’ять. Мова виконує такі функції: відтворювальну, пізнавальну, комунікативну та культурно-творчу.
Важливим елементом загальнолюдського спілкування є його культура — сукупність загальноприйнятих норм поведінки людини в суспільстві.
Для становлення культури спілкування також важливим аспектом є вміння виділяти логічні наголоси та логічні паузи. Логічний наголос передбачає виокремлення піднесенням голосу певного слова, яке несе в собі смислове навантаження. Від зміни місця логічного наголосу в певній фразі змінюється певною мірою її смислове наповнення.
Види спілкування: зовнішнє, внутрішнє, невербальне, письмове, звукове, усне, діалогічне, монологічне.
Ідеї для дослідження
Прочитайте двозначні фрази:
«Стратити не можна помилувати»;
«Щастя — це коли у тебе всі вдома»;
«Продається собака. Невибагливий щодо їжі. Дуже любить дітей».
Як можна їх трактувати, чому саме так? Від чого залежить зміст фрази?
Культура спілкування має бути присутньою в повсякденному житті кожної людини, яка постійно контактує з іншими (у родині, у шкільному колективі, на вулиці, на роботі). У різні епохи культура спілкування мала різні назви: етикет, правила пристойності, хороші манери, але її завжди виділяли як особливу форму взаємодії та міжособистісних стосунків людей. У третьому тисячолітті особливого значення набуває культура спілкування, заснована на принципах толерантності.
Культура спілкування охоплює дві складові: культуру говоріння та культуру слухання. Важливим є активне слухання — це техніка спілкування зі співрозмовником, що полягає в наданні йому підтримки в розмові та збереженні його внутрішнього комфорту. Ознаками активного слухання є прояв зацікавленості, участі, готовність надати підтримку, прагнення зрозуміти співрозмовника. Найпростіші прийоми — не перебивати співрозмовника, злегка нахилитися тілом до співрозмовника, робити кивки головою, піддакувати, мімікою показувати співпереживання, перепитувати, чи ви правильно розумієте, підбивати підсумки.
Правила активного слухання
1. Використовуйте:
1) мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;
2) звуки й жести заохочення: хитання головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так», «м-м-м...» тощо;
3) уточнювальні запитання, що допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, «Ви маєте на увазі, що.?», «А як щодо...?».
2. Не бажано під час активного слухання:
а) давати поради;
б) змінювати тему розмови;
в) давати оцінки людині, яка говорить;
г) перебивати;
д) розповідати про власний досвід.
Ідеї для дослідження
Об’єднавшись в пари, спробуйте попрактикувати прийоми активного слухання. Пригадайте якийсь емоційний випадок зі свого життя й розкажіть своєму співрозмовнику. Спочатку говорить один учасник, а інший активно слухає, далі міняєтеся ролями. Обговоріть, як ви себе відчували в ролі слухача та в ролі оповідача.
НАВИЧКИ УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ | ||||||
уміння розуміти інших | уміння адекватно реагувати на критику | уміння ефективно висловлювати власну думку | узгодження дій | толерантність і компроміс у стосунках з іншими | ведення переговорів | розв’язування конфліктів і навички посередництва |
Близьким до поняття спілкування є комунікація. Але вони відрізняються між собою. Спілкування й комунікація передбачають обмін і передачу інформації, але спілкування характеризується як міжособистісна взаємодія, а комунікація — як інформаційний обмін.
Комунікація — це процес, під час якого двоє або більше людей обмінюються інформацією. Окрім того, під час комунікації люди здійснюють обмін досвідом, цінностями, навичками, досягненнями. Здатність до сприйняття й передання інформації називають комунікативністю. Слово «комунікація» може означати також зв’язок, повідомлення, засіб зв’язку, інформацію, засіб інформації, а також контакт, спілкування, соціальну взаємодію. Комунікація також є однією з необхідних умов організації суспільства.
Комунікація:
два учасники-комуніканти; ситуація, яку вони прагнуть осмислити та зрозуміти; тексти, що виражають зміст ситуації; мотиви й мета, що спонукає суб’єктів звертатися одне до одного; процес матеріального передавання текстів.
Види комунікації:
за типом відносин між учасниками: міжособистісна, публічна, масова;
за типом використовуваних засобів: передавання значень, вербальна (мова), невербальна (жест, міміка), матеріально-знакова (зокрема, художня).
ВИДИ ВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
МОНОЛОГ | ДІАЛОГ | ПОЛІЛОГ |
Коли говорить одна особа, а решта слухають і сприймають її повідомлення. Монолог виступає одностороннім судженням, тут домінує оратор, він є джерелом інформації; така взаємодія передбачає лише поверхове, частинне розуміння та прийняття іншого учасника спілкування | Мовлення між двома або кількома співрозмовниками, які висловлюються по черзі; діалог називають високою формою спілкування людей, під час якої відбувається обмін думками, більше враховується слово кожного із співрозмовників, їхні позиції є рівноправними | Бесіда трьох і більше співрозмовників, так зване групове спілкування |
Невербальна комунікація є дзеркалом, що відображає емоційні реакції людини. Через систему невербальних засобів транслюється інформація про почуття, учасники спілкування стають більш відкритими.
Стратегії комунікації еволюціонують паралельно з політичними, економічними та географічними змінами світу. На комунікації істотно впливає технологічний розвиток, тому ефективні технологічні й комунікативні навички є необхідною умовою і ділової кар’єри, і громадянського життя. Комунікативністю називають і здатність людини будувати широку мережу знайомств, і вміння спільно обговорювати проблеми. Будь-яка спільна діяльність людей координується, узгоджується, проходить процес обміну думками. Комунікативність є необхідною передумовою організації суспільства, вона органічно вплетена в людську діяльність, відповідає різним видам діяльності та постає її передумовою. Саме через здатність людини налагоджуються й осмислюються необхідні для діяльності зв’язки, завдяки яким відбувається навчання й виховання особистості, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, виявляються різноманітні здібності людини, її внутрішній світ, який стає доступним іншим.
Життя і діяльність людини неможливі без спілкування і комунікації, які забезпечують організацію і єдність дій окремих особистостей та інтелектуальну й емоційно-чуттєву взаємодію між ними. Спілкування і комунікація формують спільність настроїв і поглядів та сприяють соціалізації людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар