10 клас Громадянська освіта.

 

§ 15 ЕТНІЧНА, КОНФЕСІЙНА, ГЕНДЕРНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ. РІВНІСТЬ

Питання для обміркування

Пригадайте, представники яких національностей живуть у вашому населеному пункті, місті, області, у нашій державі. Як різні національності, що проживають в Україні, збагачують культуру нашої країни?

Сучасне українське суспільство є полікультурним. Полікультурність, або ж культурна різноманітність, означає співіснування в межах однієї країни багатьох культур, жодна з яких не є панівною. Територія нашої держави формувалася під впливом різних держав та суспільно-політичних систем. Тому не дивно, що в результаті історичного розвитку сучасне українське суспільство набуло ознак багатокультурності. З давніх-давен на теренах України знаходили свій дім представники різних культур, народів, етнічних груп. Тут жили давні племена, виникали й зникали держави, проходили важливі торговельні шляхи. Протягом багатьох століть на території нашої Батьківщини співіснували народи, культури, мови, релігії. Нині в Україні проживають представники понад 130 національностей.

Ідеї для дослідження

Дізнайтеся більше про діяльність Ради національних спільнот України. Підготуйте презентацію цієї організації. які із заходів вас найбільше зацікавили?

Сучасне полікультурне суспільство вміщує численні культурні традиції та практики, які асоціюються з різними етнічними групами, що входять до його складу. Це наче повноводна ріка, що живиться зі струмків національних культур.

Питання для обміркування

Як ви вважаєте, чи має бути в паспорті графа національність? Про що свідчить її відсутність у паспорті громадянина України? Відповідь аргументуйте.

У демократичному суспільстві розвиток кожної культури супроводжується розвитком окремої особистості, формуванням у неї відповідного ставлення і до загальнолюдських цінностей, і до цінностей власної культури.

Різноманіття культури українського суспільства виявляється не лише в її етнічній різнобарвності, а й, зокрема, у релігійній. Слово «конфесія» в сучасній українській мові має два значення: 1) віросповідання; 2) самостійний, незалежний від інших релігійний напрям, відгалуження («Великий тлумачний словник української мови»). Термін «міжконфесійний» використовується на означення стосунків між представниками різних напрямів однієї релігії, а також на означення відносин між представниками різних релігій.

Бюро корисної інформації

На 1 січня 2017 року в Україні діяли 35 919 релігійних організацій 55-ти віросповідних напрямів. Найчисленнішою в Україні є Українська православна церква Московського патріархату, після якої йде Українська православна церква Київського патріархату. Загалом на ці дві церкви припадає майже 52 % всіх релігійних осередків. У 1989 р. в Україні вперше після повоєнної доби була легалізована Українська греко-католицька церква, а з 1990-го легально існує Українська автокефальна православна церква. Сьогодні ці церкви мають власні монастирі, навчальні заклади, місії та братства. Значно зросла за часи незалежності й римо-католицька церква. якщо в 1989 р. в ній нараховувалося всього 114 громад, то зараз їх понад 1100. Понад 10 тис. релігійних організацій налічує протестантизм, що становить 30 % від усієї релігійної мережі. Найчисленнішими протестантськими організаціями є Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів і Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської — п’ятидесятників.

Уважно прочитайте і проаналізуйте наведені дані. Про що вони свідчать, який висновок можна зробити з поданого матеріалу?

Понад тисяча релігійних організацій репрезентують етноконфесійні утворення, тобто такі, що поєднують віруючих не лише за ознакою віросповідання, а й за етнічними ознаками. Найбільшу частину з них зареєстровано послідовниками ісламу та іудаїзму. Діють також Закарпатська (угорська) реформатська церква, Німецька євангелічно-лютеранська церква, Вірменська апостольська церква. Функціонують і поодинокі етноконфесійні громади чехів, готів, корейців, шведів, караїмів і кримчаків, у Херсонській і Запорізькій областях — менонітів.

Для поглиблення міжконфесійного діалогу в Україні діє низка міжконфесійних організацій державного та регіонального рівнів. Найбільшою і найвпливовішою з них є Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Рада була утворена 1996 р. як представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган з метою об’єднання зусиль церков і релігійних організацій у справі духовного відродження України.

З метою розвитку і збереження культур різних етнонаціональних та конфесійних груп в Україні проводяться різноманітні заходи, конференції, круглі столи, дні культури, табори толерантності, етнокультурні фестивалі тощо.

Демократичний розвиток суспільства неможливий без добросусідства та міжкультурного діалогу. Міжкультурний діалог — відкритий і шанобливий обмін думками, на основі взаєморозуміння та поваги, між окремими людьми та групами людей, що різняться за етнічними, культурними, релігійними й мовними ознаками, а також за історичним походженням.

Добросусідські стосунки мають бути взаємними, а їх правила — єдиними для всіх учасників. Саме тому в культурі демократичного суспільства важливо дотримуватися таких цінностей, як готовність до співпраці з представниками різних культур, миролюбність, доброзичливість. Концепцію різноманіття, що заснована на індивідуальній людській гідності, спільній людській природі та майбутті прийнято на сесії Комітету міністрів закордонних справ Ради Європи у 2008 р. під назвою «Біла книга з міжкультурного діалогу».

Мовою документів

З «Білої книги з міжкультурного діалогу»: «Етнічні, культурні, релігійні та мовні традиції не можуть бути причиною того, щоб перешкоджати індивідам у здійсненні їх основних прав або брати участь у житті суспільства. Зокрема, це стосується права не страждати від дискримінації за статевою або іншими ознаками, прав та інтересів молоді та дітей, а також свободи сповідувати або не сповідувати ту чи іншу релігію. Зловживання правами людини, такі як примусові шлюби чи так звані “злочини честі”, не можна виправдати, яким би не було культурне середовище. Подібним чином правила реальної чи вигаданої «панівної культури» не можуть використовуватися для виправдання дискримінації, пропаганди ненависті або інших виявів расизму».

Уважно прочитайте витяг з документа. Яку основну ідею в ньому можна виокремити?

Автори «Білої книги» визначають міжкультурний діалог як відкритий і глибокий обмін думками на основі взаєморозуміння та поваги між окремими людьми, а також групами людей різної етнічної, культурної, релігійної й мовної приналежності.

Питання для обміркування

Обговоріть у малих групах, які заходи можна провести для розвитку міжкультурного діалогу у вашій місцевості.

Кожна людина незалежно від расової, національної, конфесійної приналежності виконує в суспільстві певну соціальну роль, що характеризує ще одну її різноманітність. Таку розбіжність відображає термін «гендер», який учені-соціологи запозичили з англійської філології, де він означає граматичний рід (чоловічий, жіночий і середній). Цей термін впевнено ввійшов у науковий обіг наприкінці 70-х років ХХ століття. Гендер — це змодельована суспільством і підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик «чоловічої» та «жіночої» поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей жінок і чоловіків та їхніх стосунків.

Жінки й чоловіки розрізняються за статтю. Слова «чоловік» і «жінка» асоціюються з такими ознаками, як відмінності репродуктивних функцій, будова тіла, анатомічні та фізіологічні особливості. Для того щоб вирізняти їхні суто біологічні ознаки, використовується поняття біологічна стать. Гендер створюється суспільством як соціальна модель особистості дівчат і хлопчиків, жінок і чоловіків. Відповідно до цих соціальних і культурних настанов визначається їх місце в соціумі (вибір професії, кар’єра, міра відповідальності, участь у політичному житті держави). Ці соціальні норми закріплюються в сім’ї, школі й університеті, політичних структурах, економіці, культурі та ін. Розрізняють поняття стать і гендер. Стать є стартовою позицією, її не вибирають, з нею дитина з’являється у світ, вона очевидна з моменту народження. Гендер є своєрідним підсумком соціалізації людини в суспільстві відповідно до її статевої приналежності.

Яскрава особистість

Симона де БОВУАР (1908—1986) — французька письменниця, філософ, ідеолог фемінізму, авторка книги «Друга стать», присвяченої жіночим проблемам. Праця мала великий вплив на феміністський рух 1960-х років і принесла Симоні де Бовуар світове визнання.

Жінкою не народжуються, нею стають. Ні біологія, ні психіка, ані економіка не здатні визначити тої подоби, яку приймає в суспільстві самиця людини.

Співвідношення двох статей аж ніяк не нагадують електричні полюси: чоловік — це водночас і позитивне, і нейтральне начало. Жінку ж сприймають як щось негативне... Жінка — відхилення од усталених канонів.

Найпересічніший чоловік відчуває себе напівбогом у порівнянні з жінкою.

Жоден чоловік не погодився б стати жінкою, але всі вони хочуть, щоб жінки були.

Обговоріть цитати: про які проблеми статі говорить авторка? Чи існують зараз такі проблеми й чому?

Ідеї для дослідження

Напишіть у двох колонках 10 якостей чоловіка і 10 якостей жінки, які ви вважаєте важливими в сучасному суспільстві. Чому саме так ви схарактеризували кожну зі статей? Порівняйте ці колонки. Чи можна категорично стверджувати, що якості, котрі ви виділили, належать виключно одній статі?

Відповідно до гендерної теорії тільки біологічні (статеві) відмінності між жінками і чоловіками є постійними, стійкими. Гендерні (соціальні) відмінності не мають чіткої закріпленості, вони менш стабільні й можуть змінюватися. Тому в різні історичні періоди роль жінок і чоловіків у сім’ї й суспільстві була різною й залежала від соціальних умов.

Соціальні ролі чоловіка й жінки із часом змінюються. У патріархальному суспільстві жінка цілком залежала від чоловіків (свого батька, чоловіка, братів та ін.). За часів класичного капіталістичного суспільства публічна сфера діяльності (політика, освіта, професійна діяльність, культурне життя) належала переважно чоловікам, а приватна (домашнє господарство, виховання дітей) — жінкам. Цінності індустріального суспільства визначали домінуючою публічну сферу, а приватна сприймалась як вторинна, обслуговуюча. Відповідно визначалася й підтримувалася ієрархія гендерних ролей, коли жінка мала прислуговувати своєму чоловікові, залежачи від нього. У постіндустріальному суспільстві відбувається поступове вирівнювання прав і можливостей чоловіків і жінок і в публічній, і в приватній сферах, тобто суспільство наближається до гендерного балансу.

Ідеї для дослідження

1. Роздивіться одну з листівок Марії Чорної із серії «Гендер у малюнках». Розробіть свою серію малюнків чи фотографій, присвячену тим проблемам гендерної рівності, які вас турбують.

2. Підготуйте повідомлення про Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху. Як ви думаєте, навіщо створювати такий музей?

Основою свободи, справедливості та миру у світі є рівність. Вона означає, що кожен незалежно від віку, статі, релігійної, етнічної належності тощо наділений рівними правами. Саме рівність лежить в основі демократичного розвитку суспільства й означає втілення в життя ідеї справжньої поваги та цінування гідності людини.

Питання для обміркування

Роздивіться й обговоріть одну з робіт конкурсу «Зобрази гендерну рівність», що проходив нещодавно у Краматорську. А яке ваше візуальне бачення цієї проблеми? Поділіться ним з однокласниками.

Рефлексія до засвоєного