Урок № 40-41 (ущільнення)
Що таке мас-медіа? Як медіа
впливають на людину і суспільство? 1.Поняття мас-медіа(медіа). Роль інформації та медіа в
сучасному світі. 2.Мас-медіа, комунікація, аудиторія, медіа текст.. Різновиди медіа (книга, преса, фото, радіо, кіно, телебачення,
Інтернет, мобільний зв’язок) та їхній розвиток.
3.Реклама.
Вплив мас-медіа
на формування громадської думки та власної позиції людини.
Медіа і
демократія. Свобода слова. Обмеження свободи слова. Свобода мас-медіа – критерій
демократичності суспільства.
|
Ключові здобутки у вивченні теми |
Досліджуємо, як медійні повідомлення впливають на наші
цінності. Вивчаємо сутність медійних повідомлень. Розуміємо, як розвивалась історія мас-медіа, які існують види
медіа та як медіа впливають на публічну й особисту сферу
життя, систему цінностей. Діємо, класифікуючи медіа, за
ступенем значущості до нас? Порівнюємо світ, що
створений через медіа і реальне життя |
Тип уроку: урок засвоєння
нових знань.
ХІД УРОКУ
I.
Організаційний
момент (привітання, перевірка
присутніх).
II.
Актуалізація
опорних знань і вмінь учнів.
III.
Мотивація навчальної
та пізнавальної діяльності.
IV.
Вивчення нового
матеріалу.
І.
Заведіть імпровізований медіащоденник.
Формат медіащоденника може бути такий.
ви витрачаєте на різні джерела інформації. Обговоріть
результати з
друзями.
Масова комунікація ―процес збору, обробки та поширення
соціальної інформації через спеціальні канали на широку аудиторію.
Медіа (англ.
media ― засоби, способи) ― це канали та інструменти; їх
використовують, щоб зберігати, передавати й подавати інформацію.
Медіа є синонімом до мас-медіа або
новинних медіа, але в
ширшому використанні вони означають
єдине середовище, яке застосовують, щоб передавати будь-які дані з будь-якою
метою.
Комунікація
сьогодні ― необхідна складова життєдіяльності людини й суспільства. Канали,
через які передається інформація, називаються мас-медіа або медіа.
У ХХІ столітті людина зусібіч оточена екранами,
повідомленнями, плакатами, іграми, зображеннями. Кожного дня, коли ми вмикаємо
телевізор, читаємо новини, розглядаємо нове графіті на стіні будинку, слухаємо
радіо, отримуємо текстові повідомлення та телефонні дзвінки, проходимо повз
зовнішню рекламу, ознайомлюємося з етикетками на товарах тощо, ми опиняємося в
центрі інформаційного потоку.
Існують такі канали комунікації, через які передається і
отримується інформація в суспільстві: книги, періодична преса, радіо,
телебачення, кінематограф, Інтернет, планшети або МР3-плеєри, мобільні
пристрої, відео- та комп’ютерні ігри, музичні записи (наприклад, CD), біл-борди
та інші типии реклами, зокрема слова або зображення на одязі, інформація в
магазинах або на стадіонах, упакуванні їжі, постери та флаєри тощо.
Ключове повідомлення або меседж ― це найважливіша ідея, яку має винести реципієнт із публікації,
блогу, інтерв’ю, репортажу, ток-шоу, фільму, літературного або музичного твору,
реклами.
Сьогодні майже всю необхідну інформацію ми отримуємо з
медіа.
Останні так інтегрувалися в наш повсякденний життєвий
простір, що більшість людей їх просто не зауважують, або навпаки, не можуть
критично оцінити їх вплив.
Як ви вже знаєте, текст не є єдиною формою передачі
інформації: звуки та зображення також містять повідомлення. Інформація є
послідовністю словесних, візуальних та інших символів. Ми отримуємо цю
інформацію у вигляді текстів, звуків, зображення. Іншими словами, це повідомлення,
які передаються в різних формах.
Поняття «медіатекст» виникло у XX ст., у зв’язку з
бурхливим розвитком економіки, коли на зміну традиційному друкованому тексту
прийшли нові види, пов’язані з кінематографом, радіо, телебаченням, відео,
Інтернетом, мобільним зв’язком тощо. Навіть гроші (банкноти) функціонують як
медіа, бо вони містять зображення, які були ретельно підібрані задля того, щоб
донести певні повідомлення громадянам своєї та інших країн.
Досить часто характер нашої
поведінки залежать від конкретних медіа, яким ми надаємо перевагу. Медіа ― не
просто обіг інформації. Вони формують громадську думку та впливають на людей.
Як
медіа впливають на мене
Відберіть
у довільній формі 10 останніх новин із різних джерел (соціальні мережі, новини
телебачення, радіо, друковані видання тощо). Проаналізуйте їх з погляду впливу
на ваше життя. Дізнаєтеся, чи є серед відібраних новин повідомлення, які
поширили інформаційні
агенції?
У Міжнародному
пакті про громадянські та політичні права і в конституціях більшості держав
світу (зокрема, України), йдеться про те, що право на свободу думки і слова та
право на збирання, зберігання та поширення інформації може бути обмежене
законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або
громадського порядку.
Стаття
34 Конституції України
«Здійснення цих прав (права на свободу слова
та доступ до інформації ― ред.) може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з
метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення,
для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя».
Рекомендації
експертів Ради Європи щодо захисту приватності у роботі ЗМІ
Медіа
можуть збирати і поширювати інформацію про приватне життя публічних осіб за
їхньої згоди (публічні особи ― це особи, які обіймають посади публічної служби
та / або користуються публічними ресурсами, а також особи, які відіграють певну
роль у громадському житті ― в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері,
спорті чи у будь-якій іншій галузі).
Медіа
можуть втручатися у приватне життя публічних осіб без їхньої згоди лише тоді,
коли є значний суспільний інтерес, який виправдовує оприлюднення інформації.
Проста цікавість або пошук сенсацій ніколи не можуть виправдати порушення права
на приватність.
Війна
на Сході України та свобода слова
Починаючи
від весни 2014 року в Україні триває війна на Сході України.
В
останні роки українське суспільство активно обговорює: чи має право держава
додатково обмежувати свободу преси і доступ до інформації при висвітленні
воєнних дій? Чи не стане це приводом для приховування правди?
Якою є
ваша думка щодо цього питання?
Наведіть
приклади з історії, коли розвинуті демократії застосовують заходи щодо
обмеження права на доступ та поширення інформації й свободу слова в умовах
ведення військових дій.
Чи може бути вільною преса, діяльність якої
контролюють.
Цензура і самоцензура
Журналісти можуть виконувати функцію
громадського контролю за умови відсутності на них тиску з боку влади.
Однією з найбільших загроз реалізації свободи
слова є цензура.
Цензура в медіа має декілька форм:
- вимога
узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням;
- заборона
поширення, перешкоджання тиражуванню і розповсюдженню інформації,
- обмеження доступу аудиторії до тих чи інших медіа.
Право збирати, обробляти і передавати інформацію без обмежень і втручання органів державної влади ― одне з основних прав людини. Щороку у різних частинах світу журналістів, авторів та звичайних громадян переслідують за висвітлення «заборонених» тем. Якщо раніше жилет з написом «Преса» захищав, то сьогодні він робить його власника мішенню.
Мирон Ляхович — редактор газети «Життя і
праця» (Львів), убитий наприкінці 1991 року, за іншими даними — на початку
1992-го
1992
Вадим Бойко — журналіст телекомпанії «Гарт» (Київ), загинув 14 лютого 1992 р. від
вибуху у власному будинку, обставини події достеменно не встановлені:
прокуратура причиною вибуху назвала несправність телевізора, проте свідки
бачили начебто підпалені двері квартири, а медична експертиза встановила факт
смерті до початку пожежі
1993
Святослав Сосновський — редактор
видавництва «Таврія» (Сімферополь), 29 травня 1993 р. загинув від ножових
поранень, завданих йому біля власного будинку
Микола Бакланов — власний кореспондент
газети «Известия» (Київ), 22 липня 1993 року помер від травм, отриманих
внаслідок бандитського нападу
Юрій Османов — редактор газети «Арекет»
(Сімферополь), 7 листопада 1993 року знайдений мертвим на вулиці міста з
черепно-мозковою травмою
Андрій Лазебник — начальник прес-центра
Чорноморського флоту (Севастополь), 15 грудня 1993 р. застрелений біля дверей
власного дома
1994
Сергій Шепелєв — редактор газети «Вечірня
Вінниця» (Вінниця), загинув у січні 1994 року в пожежі у власній квартирі;
незалежні експерти стверджують, що журналіст був прив'язаний до ліжка
1995
Анатолій Таран — редактор газети «Оболонь»
(Київ), знайдений мертвим у березні 1995 року на пустирі
Володимир Іванов — журналіст
видання «Слава Севастополя» (Севастополь), загинув 14 квітня 1995 року від
вибуху закладеної в сміттєву урну вибухівки
Віктор Фреліх — позаштатний кореспондент
газети «Молодий Буковинець» (Чернівці), отруєний невідомою речовиною 24 травня
1995 року після погроз, пов'язаних з його журналістською діяльністю
Юрій Джеджула — журналіст газет «Киевский
вестник» і «Интересная газета» (Київ), убитий у серпні 1995 року
1996
Георгій Овчаренко — журналіст
телеканалу УТ-3 («Чорний квадрат»), знайдений мертвим у квартирі сусіда
Ігор Кузик — відповідальний секретар
газети «Армія України» (Львів), знайдений мертвим у парку 29 січня 1996 р. за
кілька місяців після зникнення
Ігор Грушецький — кореспондент газети
«Україна-Центр» (Черкаси), знайдений на вулиці міста з пораненням голови 7
травня 1996 року
Олександр Мотренко — ведучий
«Транс-М-Радио» (Сімферополь), програма «Субботний экспресс», загинув 22 червня
1996 року внаслідок удару в голову під час нападу трьох чоловіків, один з яких
був у формовому одязі міліції
Анатолій Танадайчук — кореспондент
газети «Панорама» (Вінниця), тіло журналіста зі слідами уколів було знайдене в
серпні 1996 року
Немає коментарів:
Дописати коментар