Боги Стародавнього Египту. 6 клас

Тема: Міфологія та релігія Давнього Єгипту

Мета:Ознайомити учнів із релігійними уявленнями давніх єгиптян, розкрити роль релігії в житті єгипетського суспільства;удосконалити навички інтерактивного вивчення нового матеріалу;підвищувати культурний рівень школярів.

 Обладнання: мультимедійна дошка.

Тип уроку. Комбінований.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування.

На які періоди вчені поділяють історію Давнього Єгипту?

Коли відбулося нове об'єднання Єгипту?

У яку епоху була створена величезна держава Давній Єгипет? Покажіть її на карті.

Схарактеризуйте військо єгиптян.

Розкажіть про релігійну реформу в Єгипті.

Назвіть причини послаблення Єгипту наприкінці II тис. до н. е.

Після розгляду останнього питання можна дати класу творче завдання.

Уявіть, що ви - жрець в одному з храмів Єгипту. Як ви поясните те, що могутність країни підірвана, і вона виявилася безсилою перед натиском ворогів?

Під час виконання завдання доцільно повторити визначення поняття «релігія» і пригадати назви найдавніших форм релігії.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Давньоєгипетські міфи.

Єгиптяни були дивним народом. З одного боку, вони винайшли геометрію, математику, знали астрономію і в усьому полюбляли точність. А з іншого - ніяк не могли навести лад серед власних богів. Мало того, що в кожного міста було своє власне божество, так ще й чимало спільних для всього Єгипту богів - Ра, Озіріс, Ісіда, Тот - у різних місцях відігравали зовсім різні ролі й по-різному один одному підпорядковувалися. Навіть про те, як створювався весь цей світ, єгиптяни думали неоднаково.

Міфологія Давнього Єгипту була дуже складною і заплутаною. Єгипетська держава існувала протягом трьох тисяч років, за цей час кожне місто Єгипту створило свою власну міфологію. Залежно від того, яке місто було столицею, із якого міста походила правляча династія фараонів, офіційно визнавалися головними ті чи інші боги. Так, у Мемфісі найбільше вшановувалася так звана Мемфісська Дев'ятка богів: творець Пта і вісім його дітей, серед яких були бог сонця Атум - око Пта, бог знань Тот - язик Пта, бог родючості Апіс - душа Пта, бог повітря Шу - дихання Пта, богиня вологи Тефнут - слина Пта та інші.

У Геліополі ж уважали, що світ створив Атум. Також він створив першу пару богів - Шу та Тефнут. Їхніми дітьми стали бог землі Геб і богиня неба Нут. Від їхнього союзу народилися Озіріс, Сет, Ісіда, Нефтида. Ці боги складають Геліопольську Дев'ятку.

Першим царем Єгипта його мешканці вважали Атума, після нього царював Шу, потім - Геб. Наступником Геба став його син Озіріс, який одружився на своїй сестрі Ісіді. Озіріс навчив людей рільництву, ремеслам, дав їм закони і привчив шанувати богів.

Метод «Навчаючи - вчуся»

Учням роздаються заздалегідь заготовлені картки, на яких написані імена єгипетських богів:

Картка 1. Ра(Амон-Ра) - бог Сонця.

Картка 2. Тот - бог Місяця.

Картка 3. Хнум - бог родючості.

Картка 4. Сехмет - богиня війни.

Картка 5. Себек - бог води і розливу Нілу.

Картка 6. Озіріс - бог природи, що вмирає та воскресає; бог мертвих.

2. Найдавніші культи. «Суд Озіріса».

Бесіда за питанням.

Чому похорон фараона в Давньому Єгипті обставлявся такою пишнотою?

Велику роль у єгипетській міфології відігравали уявлення про загробне життя як безпосереднє продовження земного, але тільки в могилі. Його необхідні умови - збереження тіла померлого (звідси звичаї муміфікувати трупи), забезпечення житла для нього (гробниці), їжі (принесені живими заупокійні дарунки та жертви).

Скласти уявлення про релігійні вірування давніх єгиптян нам допомагають міфи, перекази про богів, героїв, демонів, духів, що відбивали фантастичні уявлення людей про світ, природу, життя людини.

Особливо популярний міф про Озіріса, одного з найбільш шанованих єгипетських богів. Озіріс був царем Єгипту, молодший брат Сет , убив його, розрубав тіло на чотирнадцять частин і розкидав по Верхньому Єгипту.

Молодший брат Озіріса, Сет дуже заздрив йому, і доки той мандрував по своїм володінням, підготував проти нього змову, знайшовши 72 змовників. Вони таємно виготовили скриню, якій не існувало рівних за красою. Коли Озіріс повернувся, на його честь улаштували бенкет. На бенкеті Сет запропонував скриню в подарунок тому, хто ляже в неї та кому вона підійде за розмірами. Багато хто приміряв скриню, але не було рівних Озірісу за статурою. Йому ж скриня дуже сподобалася, і він вирішив також спробувати. Як тільки бог ліг до скрині, змовники закрили її та залили свинцем, а потім викинули до Нілу. Але скриня не потонула, води віднесли її до країни Бібл. Там дружина Озіріса - Ісіда - відшукала тіло чоловіка і таємно поховала його. Але якось під час полювання Сет випадково знайшов поховання і розрубав тіло Озіріса на шматки та розкидав по всьому Єгипту. Але Ісіда знову зібрала всі шматки тіла докупи і за допомогою своєї сестри Нефтіди і бога підземного світу Анубіса оживила чоловіка. Тіло Озіріса проросло колоссям, і життя повернулося до нього.

Відтоді щовесни, коли з'являються нові пагони, єгиптяни святкують відродження Озіріса.

Однак залишатися з живими після своєї смерті Озіріс уже не міг. Він пішов до підземного царства і почав там правити. Щоночі Озіріс зустрічається з Ра, коли човен бога Сонця повертається із заходу на схід. Простий смертний з'являється перед Озірісом тільки одного разу - коли після смерті суворий, але справедливий суд визначає йому гідну міру покарання або пошани в царстві мертвих. Землю ж Озіріс заповів своєму сину, Гору. Однак перед тим, як Гор став царем, йому довелося вести довгу і важку боротьбу з жорстоким і підступним дядьком, Сетом, у якій він урешті переміг. Сета було вигнано, і він став богом пустелі і зла.

3. Релігія в житті єгиптян.

Самостійна робота з текстом підручника за опорними питаннями.

Із якою метою в Єгипті відбувалися релігійні обряди?

Де відбувалися релігійні обряди?

Як називалися служителі богів?

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Цю частину уроку можна не проводити, тому що закріплення матеріалу відбувалося після кожного питання. За наявності часу можна провести графічний диктант.

Графічний диктант.

Серед пропонованих тверджень є правильні й помилкові. Правильне твердження учні позначають знаком +, а помилкове - знаком -.

Релігія - це віра в надприродні сили.

Одним із головних богів у єгиптян був бог Сонця Ра.

Єгиптяни вшановували також Озіріса - бога природи, що-вмирає та воскресає, і бога мертвих.

Давні єгиптяни заперечували існування загробного життя.

Для вшанування жерців будували піраміди.

Релігійні обряди проходили в храмах.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Релігія в єгиптян зародилася ще за первісних часів.

Спочатку єгиптяни поклонялися звірам, птахам, крокодилам, зміям, жукам; наділяли надприродними властивостями рослини.

Потім виникла віра в богів, яких часто зображували у вигляді людей зі звіриними, пташиними чи зміїними головами.

Віра в загробне життя вселяла в простих єгиптян надію після смерті потрапити до «країни мертвих», де існує повний достаток; спонукала в усьому коритися фараонові та його чиновникам.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати текст параграфа.

Підготувати повідомлення на теми:

«Як були розшифровані єгипетські ієрогліфи»

«Давній Єгипет - батьківщина сонячного календаря»

«Храми Давнього Єгипту»

«Мистецтво Давнього Єгипту».

Правознавство 9 клас

 Тема. Правовідносини

Мета: розглянути структуру й зміст правовідносин, удосконалити вміння учнів аналізувати зміст понять, наводити приклади, працювати з різними джерелами інформації.

Очікувані результати: учні зможуть: називати ознаки правовідносин; пояснювати та застосовувати поняття: «правовідносини», «склад правовідносин», «юридичні факти»; характеризувати підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин; наводити приклади юридичних фактів; розв’язувати правові ситуації з використанням знань про правовідносини; висловлювати судження щодо ролі правовідносин у житті людини і суспільства.

Основні поняття: «правовідносини», «склад правовідносин», «юридичні факти».

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття «правовідносини», їх структура.

2. Фізичні та юридичні особи. Правоздатність та дієздатність.

3. Система права.

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Перевірка домашнього завдання.

Наведіть приклади відносин, що регулюються нормами права. Узагальнюю та при необхідності коригую відповіді учнів.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття «правовідносини», їх структура.

Залежно від наявного часу і рівня сформованості в учнів навичок групової роботи та роботи зі схемами розгляд даного питання проводжу, використовуючи розповідь учителя і метод роботи в групах.

У ході своєї розповіді формулюю визначення правовідносин як відносин, що регулюються нормами права, та зазначаю, що для правильного розуміння та аналізу будь-яких правовідносин важливо вміти розбиратися в них, виокремлювати складові елементи — суб’єкти (ті, хто бере участь у правовідносинах), об’єкти (те, щодо чого виникають правовідносини: майно, послуги, авторство, реалізація певних прав особи тощо), зміст правовідносин. Повідомляю учням про поняття «юридичні факти» — обставини, унаслідок яких виникають, змінюються, припиняються правовідносини.

Робота в групах.

Об’єдную учнів у групи (5—7 осіб). При цьому бажано, щоб у кожну з них входив учень, який підготував приклад цікавої ситуації із домашнього завдання. Звертаю увагу на схему «Юридичні факти» та пропоную скористатися нею при роботі над завданням.

 

— Проаналізувати наведені під час перевірки домашнього завдання приклади, коли соціальні відносини регулюються різними видами соціальних норм, та визначити їх складові.

Керую роботою в групах, допомагаю учням навідними запитаннями: хто брав участь у подіях (тобто є суб’єктом правовідносин); стосовно чого проходили події (тобто що є суб’єктом правовідносин); які саме факти привели до виникнення правовідносин тощо.

Представники кожної групи доповідають про підсумки своєї роботи, чітко визначивши елементи структури правовідносин.

Проміжне закріплення.

Проводжу у формі бесіди за запитаннями.

1) Дайте визначення правовідносин.

2) Які елементи правовідносин ви можете назвати?

2. Фізичні та юридичні особи. Правоздатність та дієздатність.

Розповідь учителя.

Дитина, незважаючи на вік, певним чином бере участь у правовідносинах, які з юридичної точки зору виникають у той момент, коли немовля фізично з’являється на світ, народжується. Навіть якщо народження дитини ще не зареєстровано у відповідних органах держави, вона вже має право на лікарську допомогу, на спадкування від своїх батьків тощо. Саме тому виникло поняття фізичної особи. Коли ж йдеться про магазин, школу, підприємство тощо як юридичну особу, то вони починають існування не тоді, коли фізично з’явилася будівля, де розташується певна установа, а лише після юридичної реєстрації, отримання відповідних юридичних документів.

Робота над формуванням понять.

У ході роботи над поняттями «правоздатність» та «дієздатність» звертаю увагу не лише на визначення цих понять, але й на різницю в часі виникнення правоздатності та дієздатності, на порядок визнання особи недієздатною. Вказую, що рівень дієздатності особи залежить як від віку громадянина, так і від галузі, до якої належать правовідносини; що в різних галузях повна дієздатність настає в різному віці.

Проміжне закріплення.

Проводиться у формі колективної роботи за завданнями.

1) Наведіть приклади правовідносин, у яких беруть участь юридичні та фізичні особи.

2) Визначте, у чому проявляється правоздатність та дієздатність у наведених прикладах.

Аналізую відповіді учнів, указую на припущені помилки і неточності.

3. Система права.

Вивчення даного питання проводжу шляхом поєднання розповіді вчителя з бесідою. Від учнів не вимагається знання визначення системи права, тому формулювання його подаю для загального відома, більше уваги приділяю складному для розуміння питанню про правові галузі, інститути та норми права. Ознайомивши учнів з визначеннями цих понять, рекомендую для пояснення їх суті використати метод порівняння. Пропоную учням усю систему права уявити великим містом.

— З яких частин складається велике місто?

Підтверджую відповіді учнів, які серед частин міста називають райони, вулиці, будинки, і зазначаю, що галузі права нагадують райони міста. Уся територія міста поділена на райони, не може бути частини міста поза районами, як не може бути території, що одночасно б входила до складу двох районів. Вулиці, прокладені містом, можуть бути цілком розташовані на території одного району, а можуть розміщатися на території декількох районів, перетинати їх. Так само і правові інститути можуть бути галузевими або міжгалузевими. Як кожен з будинків розташовано на певній вулиці, так і норма права входить до складу певного правового інституту.

Матеріал про існуючі галузі права не є складним і за умови нестачі часу на уроці пропоную учням для самостійного вивчення вдома.

З метою кращого засвоєння матеріалу учнями пропоную їм опрацювати схему «Система права».

Проміжне закріплення.

Проводжу у формі колективної роботи за завданням.

— Дайте визначення галузі, інституту та норми права.

Узагальнюю та коригую відповіді учнів.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Закріплення вивченого матеріалу проводилось у ході уроку, не виділяючи його в самостійний етап.

V. Підсумки уроку

З правовідносинами усі стикаються щоденно, і розуміння їх сутності допоможе у визначенні відповідних правових норм, які регулюють правовідносини.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст підручника.

2) Підготувати відповіді на запитання і завдання до вказаного параграфа.

Зразки відповідей.

Завдання 7.

1) Правовідносини виникають, беруть участь: фізична особа — учень та юридична — магазин; обидві сторони виявляють як правоздатність, так і дієздатність.

2) Мають місце два випадки правовідносин — токаря (фізичної особи) та заводу (юридичної особи), токаря (фізичної особи) та приватної фірми (юридичної особи); учасники правовідносин виявляють правоздатність та дієздатність.

3) Учасниками правовідносин є батько та син (фізичні особи); батько виявляє правоздатність та дієздатність, сину достатньо правоздатності.

4) Правовідносин не виникає, мають місце сімейні відносини.

5) Правовідносини виникли між дівчиною (фізичною особою) та редакцією (юридичною особою); обидві сторони виявляють правоздатність та дієздатність.

6) Правовідносини виникли між хлопцем (фізичною особою) та лікарнею (юридичною особою).

Завдання 4.

Галузевий інститут — інститут дарування (цивільно-правовий), громадянства (галузь конституційного права); міжгалузевий інститут — інститут приватної власності, інститут відповідальності за екологічні правопорушення.

8 клас всесвітня історія

 Тема. Гуманізм. Високе Відродження

Мета: визначити особливості культури Відродження, ознайомити з найвидатнішими представниками, їх творами, пояснити значення їх діяльності, розвивати любов до прекрасного.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційна  частина

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

Особливості культури відродження.

Леонардо да Вінчі «Щастя приходить до того, хто багато працює»

«Співець мадонн».

Багатогранність Мікеланджело Буонаротті.

Спочатку завітаємо до “Довідкового бюро”, яке нам дасть точну інформацію про країну і історичну епоху, в яку ми прямуємо.

І співробітник “Довідкового бюро”. 

  Однією з найблискучіших епох в історії європейської культури була епоха Відродження (Ренесанс). Раніше 30ті рр. ХІVст. – Відродження розпочалося в Італії. Саме тут, на півночі країни, склалися передумови для самовизначення людини. Цьому сприяло і раннє скасування кріпатцтва у Північній Італії, і громадянські свободи у містах-державах, і можливість розвинути свій талант для торгівлі, мануфактуриста, художника, поета. Нагромаджені величезні багатства в руках сімей Медічі, Перуцці, Моро, Барді, дозволяли їм витрачати кошти на підтримку художників, скульпторів, архітекторів. Вони були замовниками художніх творів, будували палаци, перебудовували храми.

ІІ співробітник „Довідкового бюро”.

Відродження має багато аспектів, але головний з них – гуманізм. Гуманісти в своїх творах оспівують людину, звертаються до її розуму, почуттів. Вони працюють у таких центрах, як Флоренція, Венеція, Мілан, Рим, Феррара, Мантуя

/міста демонструють на карті/

ІІІ співробітник „Довідкового бюро”.

У кінці ХV-І третині ХVІст. починається Високе Відродження − вершина розквіту італійського мистецтва, проникнутого гуманізмом, вірою в творчі сили людини, розумний устрій світу, торжество прогресу.

Леонардо да Вінчі «Щастя приходить до того, хто багато працює»

Про численні таланти Леонардо да Вінчі вже багато що сказано. Він був художником, скульптором, архітектором, музикантом, анатомом, механіком, інженером і винахідником. В епоху Відродження він став уособленням італійської універсальної людини. 

Проте у володінні багатьма талантами є і свої негативні сторони. Життя обмежене, і необхідно вирішувати, що є найважливішим. Хоча да Вінчі був генієм, він так і не зміг вирішити це питання для себе.

Ранні роки

Біограф Васаріс у своїй книзі «Життєписи знаменитих художників, скульпторів і архітекторів» наводить історію з ранніх років життя даа Вінчі. Один селянин попросив батька да Вінчі прикрасити щит у Флоренції. Батько передоручив це завдання своєму синові. Молодий да Вінчі обдумував, якого вигляду можна надати щиту, щоб він виконував свою жахаючу функцію. Він забрав щит у свою кімнату, де в нього була велика колекція жуків і змій. Щоб добитися жахаючого ефекту, він створив композиції з цих тварюк і стилізував їх. Потім він домалював дим і полум'я. У результаті на щиті з'явилися незліченні чудовиська. Ця робота забрала багато часу. Коли батько вперше поглянув на щит, він злякався. Да Вінчі сказав: «Щоб налякати ворога, картина повинна бути відповідною». Батько здивувався таланту свого сина і не захотів цей витвір мистецтва просто так дарувати. Тому він віддав селянинові інший щит, який купив. Робота його сина була продана одному торговцеві з Флоренції за сотню гульденів. Згодом його купив за 3 000 гульденів герцог Мілану.

 «Таємна вечеря»

Однією з його шедеврів є фреска «Таємна вечеря», яка знаходиться в трапезній монастиря Санта-Марія-Деле-Граціє в Мілані. Щоб зобразити сцену тієї епохи, він заздалегідь вивчив традиції того часу. Він також поговорив з теологами.

Один італійський письменник-сучасник писав  так про да Вінчі: «Зазвичай да Вінчі забирався на свій поміст з ранку. Від сходу сонця до ночі він не випускав пензлик із рук. Він навіть забував поїсти і поспати. Бувало, що протягом 3-4 днів він не робив жодного мазка, просто мовчки дивився на полотно протягом 1-2 годин, обдумуючи композицію картини. Іноді опівдні, коли розпечене сонце знаходилося в зеніті, я бачив, що він біг зі свого будинку до монастиря і влізав на поміст тільки для того, щоб зробити один-єдиний штрих».

Проте ці звички, пов'язані з прагненням до досконалості, деколи приводили до непорозумінь. Настоятель монастиря бачив, що робота да Вінчі  просувається дуже поволі, і вирішив, що той не старанно працює. Він поскаржився герцогові. 

Художникові довелося відповідати і пояснювати, що художник спочатку сушить голову над тим, як довести задумане до досконалості, і лише потім може приступити до роботи. На той момент були не готові лише особи Ісуса та Іуди-зрадника, а на пошук моделі повинно було піти багато часу. Але абат продовжував наполягати закінчити роботу раніше, і да Вінчі змалював обличчя Іуди з абата. Герцог посміявся і більше не турбував художника.

На створення цього шедевра епохи пішли довгі роки. Можливо, коли б не абат, було б витрачено ще більше часу. Багато істориків дотримуються думки, що закінчення «Таємної вечері» співпало з розквітом Ренесансу. Людське мистецтво досягло найвищої зрілості.

Вершиною творчості Леонардо да Вінчі є всесвітньовідома картина «Мона Ліза» або «Джоконда»

Вчені Амстердамського університету і фахівці зі США, вивчивши загадкову посмішку Джоконди за допомогою нової комп’ютерної програми, розгадали її склад: за їхніми даними, вона містить 83% щастя, 9% зневаги, 6% страху і 2% злості.

Мона Ліза ще довго була б відома лише витонченим знавцям образотворчого мистецтва, якби не її виняткова історія, яка забезпечила їй всесвітню популярність.

З початку XVI століття картина, придбана Франціском I після смерті Леонардо, залишалася у королівській колекції. З 1793 була розміщена в Центральному Музеї Мистецтв у Луврі. Мона Ліза завжди залишалася в Луврі як одне з надбань національної колекції.

   У 1911 р. тут сталась подія, яка вразила весь світ. Вранці, у вівторок, 22 серпня художники, які прийшли копіювати „Джоконду”, не побачили портрету на місці. Звернулись до начальника охорони: „Де Джоконда?” Виявилося, що твір зник.

Пошуки не дали результатів. Та через два роки, коли про те, що сталося, почали забувати, історія отримала продовження в лавці флорентійського антиквара Альфреда Гері. Йому запропонували купити шедевр Леонардо да Вінч. Гері не повірив, але призначив зустріч і в якості експерта взяв на неї знавця італійського Відродження професора Поггі.

Зустріч сталась у скромному готелі „Триполі- Італія”, в крихітному номері 20, який може повноправно „носити” меморіальну дошку „Тут зупинялась найзагадковіша дама Європи”.

Поггі зрозімів, що перед ним справжня „Джоконда”. Викрадача заарештували. Ним виявився маляр Вінченцо Перуджі. Невдаху було засуджено на один рік ув’язнення. А „найзагадковіша дама” знову займає місце в „Квадратній залі”.

Рафаель Санті (1483 – 1520)

Його коротке життя було легким, сповненим успіхів і загального визнання. За двадцять років бурхливої діяльності він створив велику кількість живописних творів, які стали зразками довершеності і краси  в мистецтві.

За пропозицією папи римського Рафаель береться за розпис станців Ватикану. Найвідомішим його товром цього переоду є «Афінська школа»

Відеофрагмент («Афінська школа» Рафаеля)

1515 р. Рафаеля відвідали в Римі «чорні ченці» з монастиря далекого глухого містечка П’яченце і замовили йому «Сікстинську Мадонну». Рафаель уперше в житті натягує на підрамник величезне полотно й власноруч пише свій шедевр, передоручивши всі ватиканські роботи своїм учням і помічникам. Всі найкращі якості сучасників, увесь досвід античності, всю глибину філософських ідей свого часу Рафаель втілив у «Сікстинській Мадонні», Це був витвір генія. Він працював радісно й швидко створив неповторний образ Богоматері. Про цю картину так писав російський поет Василь Жуковський: «Завіса розсунулася й таємниця небес відкрилася очам людини... У Богоматері, яка йде по небесах, не помітно жодного руху; але чим більше дивишся на неї, тим більше здається, що вона наближається». 

Рафаель залишає заповіт людям. І це полотно робить його ім’я безсмертним... Юна Богоматір, ледве торкаючись ногами хмар, несе своє Дитя — вищу істоту, призначення якої — принести себе в жертву за гріхи людства в ім’я його спасіння. Босонога, проста вона спускається до людей, які чекають на її появу. Тисячні натовпи людей на мить зупинили Марію. Вона приголомшена. Ось Земля... І ці люди, які вб’ють її сина. 

У лівому кутку картини стоїть тіара — знак величі й могутності Папи Римського Сікста. Папа спрямував свій погляд на Марію. Він забув все суєтне життя, незліченні свої гріхи. Поруч з Богоматір’ю Свята великомучениця Варвара, яка опустила свій погляд. Вона добре знає ціну людям, її бентежить шум натовпу. Їй трохи соромно. Адже вона також була людиною. Внизу два ангели з крилами. Вони за своє життя вже надивилися на цих дивних, смішних, а часом і страшних людей, які вічно просять чогось у неба. «Навіщо я прийшла зі своїм сином?» — думає Марія. Але так треба. І Мадонна, горда, благородна в своєму пориві, незважаючи ні на що, все таки спустилася на Землю. 

Наразі «Сікстинська Мадонна» знаходиться в Дрезденській картинній галереї. До Німеччини вона потрапила 1753 р. — за дорученням саксонсько-польського короля Августа III була придбана у ченців монастиря Святого Сікста містечка П’яченце. Сума покупки становила близько 70 кілограмів золота. Коли картину внесли до тронного залу, король відсунув трон, що заважав проходу, сказавши: «Дорогу великому Рафаелю!». Картину розмістили на великій стіні Дрезденської галереї серед картин італійських майстрів. 

...У ніч на 14 лютого 1945 р. під час бомбардування англо-американські ескадрильї змели з лиця землі Дрезден. Загинуло 30 000 мирних жителів, було спалено галерею... 8 травня 1945 року війська Першого Українського фронту (командуючий маршал І. Конєв) зайняли Дрезден. Одразу ж почалися пошуки скарбів галереї й інших музеїв. Вони і привели до штолень покинутих каменоломень за Ельбою. Саме сюди звезли художні скарби фашисти, коли вже було зрозуміло, що Німеччина війну програла. Скарби були розміщені в 53 тайниках, частина з яких була замінована. Коли генерал Сухарьов посилав підрозділ на пошуки скарбів, він сказав солдатам: «Пам’ятайте, якщо щось трапиться, людство вам не вибачить...». Коли відкрили ящик, в якому знаходилась «Сікстинська мадонна» перед людьми постала жінка дивної, неземної краси з божественним малюком на руках. І радянські солдати, які кілька років крокували важкими дорогами війни, зняли перед нею фуражки і пілотки

10 серпня 1945 р. Всі картини (їх 1240) привезли до Москви до Державного музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна на реставрацію. Процес «лікування» тривав 10 років. Роботою керували видатні вчені А. Губер, Б. Віппер і художник-реставратор П. Корін. З 1955 р. всі картини повернулися до Німеччини. 

ІІ Світова війна принесла немало горя і страждань. Нацистська Німеччина, захоплюючи Європейські держави, грабувала шедеври, які там зберігались.

І журналіст. В колекції відомих польських аристократів Черторийських знаходилось багато картин. Серед них  - „Дама з горностаєм” Леонардо да Вінчі, „Портрет молодого чоловіка” Рафаеля. Німці восени 1939 р. , окупувавши Польщу, знайшли колекцію.„Даму з горностаєм” і „Портрет молодого чоловіка” помістили в кабінеті польського генерал-губеронатора Ганса Франка. Після визволення Польщі картини зникли. 

 ІІ журналіст. Франка, як нацистського злочинця, було повішено в Нюрберзі. Дуже довго тривали пошуки картин. В замку Геккау виявили твір Леонардо і він був повернутий Польщі. Але „Портрету молодого чоловіка” в Геккау не знайшли. Пошуки зайшли в глухий кут. Нині допускають, що вона знаходиться в іменному сейфі у Швейцарії. А це означає, що пройде строк давності і в світі стане на один твір Рафаеля більше. Його візьмуть з тайника і, можливо, виставлять на продаж. 

Мікеланджело Буонарроті (1475 – 1564)

6 березня 1475 року в невеликому містечку Капрезі у подести (градоправителя) Кьюзі і Капрезе народився хлопчик. У сімейних книгах старовинного роду Буонарроті у Флоренції зберігся докладний запис про цю подію щасливого батька, скріплений його підписом - ді Лодовіко ді Ліонардо ді Буонарроті Симоні. Батько віддав сина в школу Франчеське да Урбіно у Флоренції. Навчання йшло все гірше й гірше. Засмучений батько приписував це лінощам і небажанню, не вірячи в покликання сина. Він сподівався, що юнак зробить блискучу кар'єру, мріяв побачити його коли-небудь на вищих громадських посадах.

Але, зрештою, батько змирився з художніми схильностями сина і одного разу, взявши перо, написав: "Тисяча чотириста вісімдесят восьмого року, квітня 1-го дня, я, Лодовіко, син Ліонардо ді Буонарроті, вміщую свого сина Мікеланджело до Доменіко і Давида Гірландайо на три роки від цього дня на наступних умовах: згаданий Мікеланджело залишається у своїх вчителів ці три роки, як учень, для вправ у живописі, і повинен, крім того, виконувати все, що його господарі йому накажуть; як винагорода за послуги його платять йому суму у 24 флорини: шість протягом першого року, вісім - другого і десять - третього; разом 86 ліврів".

Мікеланджело був видатним архітектором, художником, скульптором.

Скульптура «Давид»  вважається одним з найпрекрасніших зразків світової скульптури. Мікеланджело зобразив Давида не після перемоги над Голіафом, а перед  битвою. Для Флоренції, яка в той час боролась за свою незалежність, «Давид», встановлений перед палацом Синьйорії, закликав до боротьби, до захисту Вітчизни .

Перу Мікеланджело належить розпис стелі сікстинської капели.

             У житті Мікеланджело не знав ніжної ласки й участі, і це відбилося на його характері. Був момент в юності, коли він марив про особисте щастя і виливав своє прагнення в сонетах, але скоро він зжився з думкою, що воно йому не призначено. Тоді великий художник увесь пішов в ідеальний світ, в мистецтво, яке стало його єдиним коханням. "Мистецтво ревниве, - говорить він, - і вимагає всієї людини". "Я маю дружину, якій весь належу, і мої діти - це мої твори".

Буонаротті був і поетом, до нашого часу дійшло його багато віршів:

 Творенье может пережить творца:

Творец уйдет, природой побежденный,

Однако образ, им запечатленный,

Веками будет согревать сердца.

Я тысячами душ живу в сердцах

Всех любящих, и, значит, я не прах,

И смертное меня не тронет тленье.

Відеофрагмент (останні роки життя Мікеланджело)

Вмираючи, Мікеланджело залишив короткий заповіт; як і в житті, він не любив багатослівності. "Я віддаю душу Богу, тіло землі, майно рідним", - продиктував він друзям. Мікеланджело помер 18 лютого 1564 року. Тіло його похоронене в церкві Санта-Кроче у Флоренції. 

Помираючи, митець вважав, що він так і не досяг досконалості в творчості, а пізнав тільки її ази.

Ліна Костенко

Чекаю дня, коли собі скажу: 

оця строфа, нарешті, досконала. 

О, як тоді, мабуть, я затужу! 

І як захочу, щоб вона сконала. 

І як злякаюсь: а куди ж тепер?! 

Уже вершина, де ж мої дороги? 

...Він був старий. Старий він був. Помер. 

Йому лизали руки епілоги. 

Йому приснився жилавий граніт. 

Смертельна туга плакала органно, 

Він Богом був. І він створив свій світ. 

І одвернувся: все було погано. 

Блукали руки десь на манівцях, 

тьмяніли фрески і пручались брили. 

Були ті руки в саднах і в рубцях — 

усе життя з камінням говорили. 

Вже й небо є. А стелі все нема. 

Пішли дощі. Хитались риштування. 

Внизу ревла і тюкала юрма. 

Вагою пензля металися вагання.

А він боявся впасти на юрму. 

Сміялись в спину скіфи і етруски. 

І він зірвавсь. Не боляче йому, 

бо він розбився на камінні друзки. 

І ось лежить. Нема кому стулить 

його в одне на плитах базиліки... 

Прокинувся. Нічого не болить. 

Все віднялось. І це уже навіки, 

Нажився він. І недругів нажив. 

Було йому без року дев'яносто. 

Життя стужив і друзів пережив, 

і умирав зажурено і просто. 

Важкі повіки... стежечка сльози… 

і жаль безмірний однієї втрати: 

“В мистецтві я пізнав лише ази. 

Лише ази! Як шкода умирати...” 

Земля пером. Чудний був чоловік. 

Душа понад межею витривалості. 

Щоб так шукати, і за цілий вік — 

лише ази! — ні грана досконалості. 

Ти, незглибима совісте майстрів, 

тобі не страшно навігацій Лети! 

Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — 

усі митці, художники й поети. 

Всі генії. 

На вічні терези 

кладуть шедеври у своїй щедроті. 

Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, 

був Мікеланджело Буонарроті. 

Кінець ХV – І половина ХVІ століття були для Італії періодом економічного занепаду і іноземних вторгнень. Однак італійський народ продовжив боротьбу проти завойовників. Його творчі сили саме в цей період досягли найбільшого підйому, що знайшло відображення в культурі Високого відродження. В цей час творили такі генії, як Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті і Мікеланджело Буонарроті.

ІV. Закріплення нового матеріалу.

І. 1. Автор цього твору родом з Флоренції.

    2. Крім цього твору, його автор розписав купол собору св. Петра в Римі. 

    3. Це скульптура.

    4. Її висота 5,3 м.

    5. Вона виставлена у Флоренції.

                                                  /„Давид”/.

ІІ. 1. Автор цього твору найпродуктивніший період свого життя провів в Римі.

     2. Знаходиться у Ватиканському палаці.

     3. Це розпис на стіні.

      4. Зображені відомі грецькі філософи.

                                                          /„Афінська школа”/.

ІІІ. 1. Автор цього твору був всебічно обдарований.

      2. Автор твору закінчив життя у Франції.

      3. І нині точиться суперечка, хто зображений на картині.

      4. Особу, зображену на картині, називають „найзагадковішою дамою Європи”.

Домашнє завдання: 

параграф 5

 

9 клас історія України

 Музика, театр, образотворче мистецтво, архітектура

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• показувати на карті місця діяльності основних освітніх, наукових і культурних організацій; визначних архітектурних споруд;

• визначати особливості розвитку культури, причини і наслідки культурних зрушень;

• пояснювати суперечливі процеси модернізації розвитку освіти і культури;

• розпізнавати та описувати пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва;

• пояснювати й застосовувати терміни і поняття: «романтизм», «класицизм».

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Чим пояснити відхід від старої української літератури українського панства та вищого духовенства?

2. Поясніть, чому значну частину російськомовної творчості М. Гоголя літературні критики визнають українською.

3. Чому «Енеїда» І. Котляревського стала визначальною віхою в розвитку нової української літератури?

4. «Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим...». Про кого писав І. Франко? Як «син мужика» зумів досягти таких висот?

5. Які соціально-політичні теми висвітлював у своїй творчості Т. Шевченко? Використайте для відповіді знання з української літератури.

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Українська культура першої половини XIX ст. збагатилася й досягненнями українського мистецтва: музики, живопису, архітектури та скульптури. Зі здобутками українського мистецтва, з провідними українськими художниками, композиторами, архітекторами та їхніми творами ми й ознайомимося на сьогоднішньому уроці.

Складання тез

• Скласти за розповіддю учителя або за текстом підручника тези «Архітектура першої половини XIX ст.».

Орієнтовний вигляд тез

• У першій половині XIX ст. в офіційній архітектурі запанував стиль класицизму.

• За забудовою міст здійснювали нагляд спеціальні комісії та комітети.

• Цивільні споруди зводили з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої краси, а забезпечення внутрішнього комфорту (високі стелі, вентиляція, освітлення тощо).

• Забудовували нові міста на Півдні України і в Криму, засновані наприкінці XVIII ст. — Маріуполь, Олександрівськ, Катеринослав, Миколаїв, Одеса та ін.

• В Одесі за проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. Виконаний в античному дусі театр став окрасою Одеси.

• Відбувалася реконструкція старих міст Слобожанщини і Придніпров’я.

• Архітектурний стиль Києва у ті часи визначав А. Меленський, який обіймав посаду міського архітектора: були зведені пам’ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права, церква на Аскольдовій могилі, ансамбль Контрактової площі на Подолі.

• У 1837-1843 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті було збудовано Київський університет.

• Впорядковуються такі міста, як Полтава і Харків.

• Тривало спорудження культових установ. У містах і селах церкви зводили не лише дерева, цегли та каміння.

• Розвивається палацово-паркова архітектура: палац Розумовського в Батурині; палац Галагана у с. Сокиринцях на Чернігівщині; парк «Олександрія» у Білій Церкві; знаменита «Софіївка» в Умані.

• У народному зодчестві втілюються ознаки класицизму у вигляді дерев’яних колонок ґанку або вздовж стіни для підтримки Даху.

Робота з історичними джерелами

• Опрацювати тексти і відповісти на запитання.

1. Із опису подорожі 1844 року Галичиною чеського письменника К. Запа

«Архітектурний стиль русинських селянських церков, зазвичай дерев’яних, є оригінальний і дуже мальовничий. Рідко яка не має прегарної бані; часто триповерхові бані, з яких середня вища й гарніша. Коло церкви стоїть дерев’яна дзвіниця, скрізь одного взірця, звичайно трохи привітніша, ніж більшість дерев’яних дзвіниць старих костьолів у Чехії. Усі ці дерев’яні церкви бувають творінням простих теслярів, які також чимало докладають рук до різьбярського мистецтва прикрас Храму Божого. Внутрішній вигляд такої церкви буває кращий за всі сподівання; іконостас прикрашає мистецька різьба, ясного кольору, позолочена і пофарбована».

Запитання

1. Як цей документ характеризує розвиток архітектури на українських землях?

2. Які архітектурні деталі дерев’яних церков в Україні викликали захоплення у чеського подорожнього і чим вразили його будівлі?

2. Із записок німецького вченого Й. Коля

«Українці живуть у чисто утриманих хатах, що до тебе всміхаються. Вони не задовольняються тим, що кожного тижня їх миють, але що два тижні їх білять. Тому їхні хати білі, наче свіжовибілене полотно... Я був вражений хатою. Лише б пожити у цій чепурненькій світлиці! Надворі було дуже жарко, а тут мило й прохолодно. Повітря було гарне, свіже, запашне. Земля була вкрита травою, а на стінах — зілля. Все було чисте та чепурне. Щодо цього я не можу нахвалити українців, якщо рівняти їх з поляками та москалями».

Запитання

1. Що вразило німецького мандрівника під час подорожі Україною?

2. Що ви можете сказати про особливості архітектурної забудови українського села?

Робота з візуальними джерелами

1. Розгляньте ілюстрації.

2. Визначте будівлю Київського університету та палац Кирила Розумовського в Батурині.

3. Назвіть ознаки, притаманні класичному стилю XIX ст.

4. Визначте палац у Сокиринцях на Чернігівщині і «Софіївку» в Умані.

Учитель. На розвиток українського образотворчого мистецтва значний вплив справляла Петербурзька академія художеств. Професійні майстри живопису, що працювали в Україні (І. М. Сошенко, Д. І. Безперчий, Т. Г. Шевченко та ін.), переважно були її випускниками, зокрема вихованцями видатного російського художника К. П. Брюллова.

У портретному жанрі працювали Д. Левицький, В. Боровиковський, В. Тропінін, М. Іванов, А. Мокрицький.

Мальовнича українська природа надихала багатьох митців. Художники-пейзажисти М. Сажин, І. Сошенко, В. Штернберг прагнули її найреалістичнішого відображення.

Нові соціальні мотиви започаткував у своїй живописній творчості Т. Шевченко, який присвятив свої полотна, як і поетичне слово, зображенню тяжкого життя поневоленого народу («Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина» та ін.). Неабияку майстерність виявив Шевченко у портретному жанрі. Ці твори вирізняються глибоким психологізмом, привабливою кольоровою гамою.

Робота з візуальними джерелами

• Розглянути ілюстрації й відповісти на запитання.

В. Тропінін «Дівчина з Поділля»

В. Штенберг «Садиба Г. Тарновського в Качанівці»

Т. Шевченко «Катерина», «Дари в Чигирині» (офорт із «Живописної України»), «Автопортрет»

Запитання

1. Як ви вважаєте, яка тематика переважала в роботах Т. Г. Шевченка? Чому?

2. Відомо, що Василь Тропінін був відомим портретистом. Розгляньте його роботу та поясніть, як у картині відбивається навколишнє українське життя.

Робота з текстовою таблицею

• Опрацюйте таблицю й охарактеризуйте досягнення професійного музичного мистецтва в Україні.

• Українське музичне мистецтво розвивалося в тісній єдності з народною музикою

• У Києві, Полтаві й Харкові створені на початку XIX ст. професійні артистичні трупи.

• У великих містах виникали світські хори й капели, діяли оркестри.

• У гімназіях та університетах викладали музику й танці, улаштовували концерти й музичні вечори.

• Найпопулярнішим хоровим колективом був Перемишльський хор, заснований 1828 року. Його вихованцем був перший професійний композитор Галичини — Михайло Вербицький, автор музики сучасного гімну України.

• Відомі українські музиканти: Йосип Витвицький, Алоїз Єдлічка, Іван Вітовський

Учитель. Нова українська література дала потужний поштовх розвиткові театрального мистецтва. Центром театрального життя в Україні в першій половині XIX ст. стали Харків і Полтава, де започатковувався національний український професійний театр.

Директором і водночас режисером та актором Харківського театру був Григорій Квітка-Основ’яненко. У складі професійної трупи театру вирізнявся Михайло Щепкін (1788-1863). Театр ставив п’єси російських та європейських авторів, але найбільший успіх у глядачів мали вистави за творами І. Котляревського «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» та Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик».

В історії українського театрального мистецтва визначне місце посів Полтавський театр, який очолювали І. Котляревський та Михайло Щепкін. Останній розпочав роботу 1818 року, коли разом з трупою переїхав до Полтави з Харкова. Полтавський театр, у репертуарі якого були п’єси перш за все І. Котляревського, часто виїздив на гастролі до Харкова, Кременчука та інших міст україни і скрізь користувався незмінним успіхом. Проте 1821 року через скрутне матеріальне становище театр припинив свою діяльність.

У багатьох містах діяли аматорські театри, які ставили переважно українські п’єси. Поряд з ними працювали поміщицькі театри, оркестри, хори і капели. Широко відомим був театр із селян-кріпаків с. Качанівка на Чернігівщині. Музикантів навчав грати видатний композитор Михайло Глінка. А в складі іншого поміщицького театру в с. Романове, що на Волині, виступали актори, які здобували музичну освіту в Італії.

• Яку роль відіграв театр в Полтаві у становленні театрального мистецтва в Україні?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Володимир Великий. Хрещення Русі 7 клас

Історія України. 7 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

Розділ ІІ. Київська держава (Русь-Україна) наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.

Параграф 6 ст,27.

Тема. Київська держава за правління князя Володимира Великого.

Мета: проаналізувати внутрішню і зовнішню політику князя Володимира; визначити передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії; пояснити зміст термінів і понять «Червенські міста», «Устав земляний», «Змієві вали», «златники», «срібники», «шлюбна дипломатія»; на прикладах діяльності князя Володимира визначити роль особистості в історії; виховувати повагу до видатних діячів минулого.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, атлас, карта «Київська держава за князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого».

Основні терміни і поняття: Червенські міста, Устав земляний, Змієві вали, златники, срібники, шлюбна дипломатія.

Основні дати і події: 980—1015 рр. — період правління Володимира Великого; 988 р. — запровадження князем Володимиром християнства як державної релігії Русі.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Початок правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської держави.

2. Внутрішньополітичні перетворення князя Володимира.

3. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі.

4. Зовнішня політика князя Володимира.

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про початок розгляду розділу «Київська держава (Русь-Україна) наприкінці X — у першій половині XI ст.», тривалість його вивчення, форми і терміни проведення практичного заняття, уроку узагальнення й тематичного контролю. Після цього повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Як відбувалося поширення християнства за князювання Аскольда та Ольги?

2. Які східнослов’янські союзи племен входили до складу Київської держави за правління князя Святослава?

3. Які зміни в управлінні державою здійснив князь Святослав напередодні Другого Балканського походу?

4. Коли, за повідомленням літописця, печеніги вперше з’явилися біля кордонів Русі?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Випереджальне завдання

Протягом розгляду нового матеріалу продовжте роботу з таблицею «Правителі Київської держави».

1. Початок правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської держави

Розповідь учителя

Після смерті Святослава між членами династії Рюриковичів почалася боротьба за владу. Олег і Володимир не хотіли визнавати великим князем київським свого старшого брата Ярополка. У свою чергу, той, підбурюваний старим воєводою Свенельдом, що служив ще Ігореві та Ользі, вирішив приборкати братів і стати єдиновладним володарем Русі. У 977 р. Ярополк вирушив із військом у Деревлянську землю, щоб відібрати її в Олега. Олег програв битву зі своїм старшим братом і загинув.

Володимир, який у цей час правив у Новгороді, щоб не повторити трагічної долі брата, утік до Швеції. Звідти він повернувся із сильною варязькою дружиною і рушив на Київ. Унаслідок нетривалої війни між братами Ярополк загинув, і великим князем київським став Володимир.

Постать в історії

Князь Володимир (? — 1015) був позашлюбним сином Святослава й рабині — ключниці його матері Малуші. Ще хлопцем був посаджений намісником Новгорода. Переміг у боротьбі між братами за батькову спадщину й у 980 р. став єдиновладним правителем Русі. У роки його князювання загалом завершилося формування державності Русі. Князь Володимир був видатним державним діячем, увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою його заслугою вважається запровадження на Русі християнства. У кінці життя проти Володимира постав його син Ярослав, що був намісником у Новгороді. Під час підготовки походу проти Ярослава Володимир раптово помер.

Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору. Своїх дружинників князь посадив намісниками в багатьох містах Русі.

Новий князь продовжував політику попередників щодо підпорядкування Києву східнослов’янських земель, які не увійшли до складу Русі або відпали в попередні роки. У 981 р. Володимир відвоював у поляків територію Червенських міст (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут було збудовано фортецю Берестя, а на Волині засновано нове місто Володимир. Упродовж 981—982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів і білих хорватів.

За часів Володимира під владою київського князя опинилися всі східнослов’янські землі. Завершився процес формування державної території Русі, яку, на думку деяких істориків, можна вважати імперією, подібною до імперії Карла Великого.

2. Внутрішньополітичні перетворення князя Володимира

Розповідь учителя

У своїй діяльності Володимир докладав багато зусиль для розбудови державності Русі. Близько 988 р. він здійснив адміністративну реформу. Князь позбавив влади місцеву племінну знать і посадив у княжіннях намісниками своїх десятьох синів. Відтоді в життєво важливих центрах Русі були провідники волі великого князя київського зі своїми дружинами. Князь провів також судову реформу, запровадивши «Устав земляний» — новий звід норм усного звичаєвого права, що базувався на давніх звичаях і традиціях східних слов’ян.

Майже безперервна боротьба Володимира з печенігами, які чинили напади на Русь, обумовила необхідність здійснення воєнної реформи. Замість найманців-варягів князю стали служити «мужі кращі» зі східнослов’янських союзів племен, а південні кордони було зміцнено величезною за розмірами системою укріплень, відомою як «Змієві вали».

Зверніть увагу

«Змієвими валами» називали оборонні лінії, які захищали Київ із півдня, сходу й заходу, простягаючись майже на тисячу кілометрів уздовж проток Дніпра. Назва походила від легенди про богатирів, які боролися з велетенським змієм, що нападав на слов’янські землі. Вони начебто запрягали Змія в плуг й орали гігантські борозни, доки він не сконав.

Багато уваги Володимир приділяв розбудові свого «стольного града» Києва. На початку його князювання розпочалося будівництво нової міської фортеці «міста Володимира» площею в 10 гектарів. Центральну частину міста, або Гору, оточували високі земляні вали

з дерев’яними баштами. До міста прилягали укріплені передмістя, найбільшим із яких був Поділ.

На початку свого правління Володимир здійснив першу релігійну реформу. Він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом Русі. Проте стара віра не відповідала новим відносинам у суспільстві. До того ж у тогочасному християнському світі східних слов’ян часто називали принизливим прізвиськом «варвари». Імовірно, усе це спонукало князя Володимира охрестити Київську державу.

3. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі

Колективна робота учнів з підручником

Учитель організовує самостійне опрацювання учнями відповідного матеріалу параграфа з наступним обговоренням передумов, перебігу здійснення й історичного значення запровадження християнства як державної релігії.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допомогою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

Вирішивши охрестити населення своєї держави, Володимир зупинив свій вибір на християнстві візантійського зразка. Здійсненню задумів князя сприяв збіг обставин. Візантійський імператор Василій II звернувся до Володимира з проханням про військову допомогу для придушення бунту. Київський князь погодився за умови, якщо сестра імператора Анна стане його дружиною. Складність ситуації примусила Василія II прийняти цю пропозицію, хоча за традицією візантійські принцеси могли виходити заміж лише за рівних собі осіб.

Однак після того як військо київського князя допомогло імператору придушити бунтівних феодалів, Василій II відмовився віддати свою сестру за Володимира. Для того щоб примусити Василія II виконати обіцянку, князь Володимир у 988 р. захопив місто Херсонес (Корсунь) — оплот візантійського панування на Кримському півострові. Імператор був змушений виконати умови угоди, але зобов’язав Володимира перед шлюбом з Анною охреститися, оскільки християнка не може стати дружиною язичника. Князь на це погодився.

Після охрещення Володимира візантійськими священиками в Херсонесі він узяв шлюб з Анною. Ця подія започаткувала процес хрещення Київської держави. Повернувшись до Києва, Володимир організував хрещення населення своєї столиці.

Робота з документом

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО ХРЕЩЕННЯ КИЯН

І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів поставив бити його палицями...

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І приволікши його, вкинули його у Дніпро...

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на річці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде»... А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а попи стоячи молитви творили.

Запитання до документа

1) Як, за повідомленням літописця, відбувалося хрещення киян?

2) Чому Володимир наказав бити палицями статую Перуна? Як цим вчинком він хотів вплинути на киян і схилити їх до хрещення?

3) Яким є ставлення Нестора-літописця до подій, про які він розповів? Чому ви так вважаєте?

Пізніше почалося хрещення жителів інших земель Русі. У літописі Нестор розповідає про всі події, пов’язані із запровадженням християнства, під 988 р., проте дослідники вважають, що вони відбувалися впродовж 988—990 рр.

Цікаво знати

За наказом князя Володимира у Києві протягом 989—996 рр. було зведено церкву Богородиці. Це був перший на Русі кам’яний храм, збудований руськими та візантійськими майстрами. На утримання церкви князь віддавав десяту частину власних прибутків, тому її називали Десятинною. Ікони, хрести і церковний посуд для храму Володимир привіз із Херсонеса. У Десятинній церкві, за рішенням князя Володимира, у кам’яному саркофазі було перепоховано останки княгині Ольги. Згодом тут також було поховано самого Володимира і його дружину — візантійську принцесу Анну. Десятинна церква була зруйнована під час монгольської навали.

Прийняття християнства мало важливе історичне значення для подальшого розвитку Київської держави. Воно сприяло руйнації залишків родових відносин у східних слов’ян, зміцненню князівської влади, визнанню її права на панування. Водночас християнство утверджувало рівність усіх перед Богом.

Прийняття християнства долучило Русь до кола цивілізованих держав того часу. Воно зміцнило міжнародний авторитет Русі, відкрило перед київськими князями можливості для встановлення рівноправних зв’язків із європейськими країнами.

Християнство спричинило поступові докорінні зміни у світорозумінні східних слов’ян, стало підґрунтям для формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, література, мистецтво тощо.

Саме для того щоб світ дізнався, що Русь стала новою християнською державою, уперше розпочалося карбування власних золотих і срібних монет. На цих «златниках» і «срібляниках» було зображено князя Володимира з атрибутами влади (у короні, сидячи на троні) та з хрестом у руці. На зворотному боці монет карбували «тризуб» — герб князя.

4. Зовнішня політика князя Володимира

Розповідь учителя

Князь Володимир був сильним і войовничим правителем, який провадив активну зовнішню політику. У відносинах із сусідніми державами він використовував як військову силу, так і дипломатичні контакти. Зокрема, як ви вже знаєте, князь відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста. Він також заволодів землями ятвягів — дикого, але мужнього литовського племені, яке жило в лісах між Польщею і Литвою. За свідченням ісландського літописця, Володимиру сплачували данину всі племена, що мешкали від Німану до Фінської затоки.

Київ за князювання Володимира підтримував зв’язки із Заходом, започатковані ще Ольгою. Двічі відвідували київського князя (у 988 та 991 рр.) посли Папи Римського. У 994 та 1000 рр. посольства Володимира їздили до Риму. Відбувалися неодноразові обміни посольствами з Німеччиною.

Із метою захистити південні кордони Русі, крім воєнних походів проти печенігів, князь уклав мир із болгарами. Із Візантією князь Володимир прагнув налагодити добросусідські відносини, які ґрунтувалися на спільній вірі. Налагодивши зв’язки з Папою Римським, він змусив Візантію, яка не бажала розширення сфери його впливу на Русь, ставитися до русичів, як до рівних.

Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення князя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» та приєднання православною церквою до лику святих. На Заході Володимира з повагою називали «повелителем русів, могутнім завдяки своєму королівству й багатству».

Володимир добре розумів важливість традиційної для того часу практики так званої «шлюбної дипломатії» та активно її застосовував для підтримання стабільних відносин з іншими країнами. Кожен такий шлюб із представниками правлячих династій європейських країн був своєрідною печаткою, яка закріплювала укладений київським князем політичний союз.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

I варіант

Запитання і завдання

1. Коли розпочалося правління князя Володимира?

2. Покажіть на карті територію Червенських міст.

3. У чому полягала судова реформа князя Володимира?

4. Що таке Змієві вали?

5. Яка подія започаткувала хрещення Русі?

6. Що таке «шлюбна дипломатія»?

II варіант

Дидактична гра «Асоціації»

Правила гри. Учитель називає факти, персонали і терміни, поняття тощо за розглянутим матеріалом. Учні повинні вказати, із чим вони їх асоціюють. Якщо є потреба, учитель може запропонувати учневі пояснити, чому виникла саме така асоціація. Якщо під час гри вчитель помічає недоліки в засвоєнні матеріалу, їх необхідно виправити.

III варіант

Учитель організовує перевірку результатів роботи учнів із таблицею «Правителі Київської держави»; обговорює й уточнює їхні висновки.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, розглянутого на уроці, за потребою супроводжує їх коротким коментарем.) В історію Київської держави князь Володимир увійшов як енергійний реформатор, діяльність якого сприяла зміцненню країни. Територія Русі на кінець князювання Володимира досягла 800 км2 і загалом відповідала межам розселення східнослов’янської спільноти. Запровадження Володимиром християнства як державної релігії Русі мало важливе значення, що визначило її подальший розвиток. Завдяки цій події Русь змогла увійти до кола християнських держав світу та підтримувати рівноправні відносини з Візантією, Німеччиною та іншими державами.

Наприкінці X — на початку XI ст. Київська держава досягла небаченої могутності, зміцнилося її внутрішнє становище та зріс міжнародний авторитет.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 6 підручника.

2. Підготуйте есе за темою «Місце і роль князя Володимира Великого в історії Київської держави».